Коли однодумці знаходять одне одного, ладнають між собою, стають друзями й вирішують йти одним шляхом, зароджується рух. Вони об’єднуються, оскільки «воліють відмовитися», воліють робити щось інше, разом, оскільки їх пов’язують справжні святкові стосунки. Вони знаходять одне одного не через якийсь абстрактний ідеал, специфічну свідомість, з якою вони повинні себе асоціювати, з якою, за словами різних теоретиків, лідерів і політиків, їм вигідно себе ототожнювати. Натомість вони ведуть війну за «речі, які можна торкнутися руками», як казав полковник Буендіа.

Ця сфера почуттів, що пов’язують людей між собою, не є випадковою в будь-якому соціальному русі. Близькість стає цементом, що згуртовує людей, розділених кордонами та бар’єрами. Бажаючи жити в іншій реальності, вигадуючи її, мріючи про неї, люди знаходять споріднені душі – може, поруч із собою, може, далеко; і, знаходячи одне одного, вони разом борються за втілення спільної мрії.

Енді Мерріфілд – «Магічний марксизм. Субверсивна політика та уява».