Партисипативний бюджет, запроваджений Партією трудящих у бразильському місті Порту-Алегрі, а потім і в усьому штаті, може бути розглянутий як один із механізмів демократичного планування. У Росії за подібними принципами формувався п'ятирічний план розвитку Іркутської області, що здійснювався в 2015-2019 роках, коли губернатором там був Сергій Левченко. Показово, що складання плану починалося зі збору заявок і пропозицій на муніципальному рівні. Адміністрація регіону проводила консультації з мерами міст, депутатами та громадянами. Далеко не всі пропозиції та побажання виявлялися здійсненними. У підсумку було «отримано 1741 пропозицію від жителів 36 муніципальних утворень Іркутської області (85,7 % усіх муніципальних утворень) з понад 30 тем». В результаті реалізації «п'ятирічки Левченка» область різко поліпшила свої економічні показники, підвищилася заробітна плата, зростання промислового і сільськогосподарського виробництва стало явно випереджати загальноросійські показники. Вражаючими виявилися і фінансові результати — область майже повністю звільнилася від боргів. Натомість політичний результат цього успіху був передбачувано парадоксальним: федеральна влада домоглася дострокової відставки «червоного губернатора», який своїми досягненнями дискредитував діяльність своїх колег і федерального уряду, нездатних показати порівнянні результати. Що вкотре підтверджує відому істину: без боротьби за владу неможливо досягти серйозних суспільних перетворень навіть на локальному рівні, —(с) Борис Кагарлицький