​​Я щиро ненавиджу Рене Декарта за те, що, описуючи нелюдських тварин як "біологічних машин", він закріпив їхню експлуатацію та зробив можливою її індустріалізацію. Навіть розвиток науки, який давно подолав релігійні забобони та довів наявність в тварин болю, не звільнив останніх від рабства.Втім, ще більше я ненавиджу той факт, що сучасна наука може зробити Декартів принцип реальністю, позаяк редагування ДНК потенційно робить можливим виведення популяції тварин, які дійсно не відчуватимуть болю, про що вже думають кілька наукових груп.Біологічні машини з урізаним спектром почуттів, які народжуються, щоб прожити все своє життя в неволі, щоб бути вбитими та використаними, як повернення до ідеї Декарта, закріпляє ідею можливості та легітимності експлуатації людиною інших видів. Наука як така не спроможна подолати дискримінацію та відчуження, якщо вона відірвана від етичних принципів. Це лише один з симптомів хворого суспільства, яке прямо зараз вироджується в хаотичну війну всіх проти всіх, з поверненням до принципу might is right. Надія лише на те, що турбулентні часи породжують відсутні до цього можливості, тому якщо й потрібно наголошувати на важливості етики, то саме зараз. Від того, наскільки важливими для нас будуть наші принципи горизонтальності, в тому числі по відношенню до інших видів, залежатиме наше подальше існування та існування наступних поколінь.P.S. Якщо ви раптом відчуваєте, що цінність людини вища за цінність нелюдської тварини, згадайте про російських та північнокорейських військових, життя яких, разом взятих, важить менше, ніж життя цуцика, знайденого на позиції.