АГОНІЯ ЛІБЕРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

редакційна колонка The Economist

Центристські уряди катастрофічно не виправдали очікувань — і тепер розплачуються за це.

«Перші кроки до Заворушень, здається, цілком зрозумілі: гнів через падіння реальних доходів, через агресію капіталу, через небажання парламенту діяти; гнів, розпалюваний агітаторами… розум веде боротьбу з інстинктом».

Мало хто з тих, хто цього тижня влаштовував погроми у французьких містах, упізнав би ці слова. Але багато хто погодився б із Джорджем Денджерфілдом — британсько-американським журналістом, який їх написав. Демонстрантами заволоділа лють. Лють через неспроможність держави та безпорадність центристських політиків, які перебувають при владі. Лють через високі ціни й економічні негаразди. А дехто гнівається вже й на саму ідею центристської політики.

Денджерфілд писав про «дивну смерть ліберальної Англії» напередодні Першої світової війни. Сьогодні дехто пророкує подібну похмуру долю ліберальній Європі. Підпали, насильство натовпу, мародерство та масові протести демонструють, наскільки громадяни зневірилися у своїх керівниках. Франція має давню традицію вуличних демонстрацій — manif, — однак насильство, яке цими вихідними охопило країну внаслідок дій учасників заворушень у капюшонах і масках, було незвично масштабним. Протести спалахнули також у Бельгії, Італії та Португалії. На тлі майбутніх виборів — спочатку в Іспанії наступного місяця, а потім у Франції та Польщі наступного року — виборці готові покарати помірковані партії. В Італії ж ультраправі обходять із правого флангу популістку Джорджу Мелоні, яка керує країною з центристських позицій. За лаштунками чекають харизматичніші постаті з політичних крайнощів, зокрема Марін Ле Пен у Франції та Аліса Вайдель у Німеччині.

https://politcom.org.ua/агонія-ліберальної-європи