Кейс Венесуели викрив межі китайських безпекових обіцянок у Латинській АмериціОстанні події у Венесуелі висвітлили значний розрив між уявленнями про Китай як гаранта безпеки та його реальну роль у Латинській Америці. Вірусне твердження про те, що Пекін нібито здійснить військовий захист Венесуели, відображало це перебільшене сприйняття, хоча воно широко висміювалося і згодом було спростоване. Самі венесуельські лідери підживлювали цей наратив: Мадуро вихвалявся передовими китайськими військовими технологіями та «всепогодним партнерством» із Пекіном. Це відчуття захищеності зруйнувалося, коли Мадуро був захоплений у ході військової операції США, після чого з боку Китаю пролунали лише риторичні реакції. Цей епізод завдав серйозного удару по зусиллях Пекіна позиціонувати себе як надійного глобального безпекового актора в Західній півкулі.Водночас Вашингтон почав підвищувати ціну співпраці з Китаєм, вимагаючи від урядів країн Латинської Америки розривати зв’язки з конкуруючими державами. Цей тиск спонукає регіональні держави переосмислювати, чи пропонує китайська безпекова співпраця реальні вигоди, чи лише символічні запевнення. Кейс Венесуели, зокрема неефективність китайських систем протиповітряної оборони та, ймовірно, відсутність у Пекіна попередньої поінформованості, посилив сумніви щодо відчутної цінності таких зв’язків. Хоча Китай розширив оборонні обміни, продажі озброєнь і військову дипломатію в регіоні, їхній фактичний вплив видається обмеженим. Найбільш значуща присутність Пекіна зосереджена у проєктах інфраструктури подвійного призначення, які можуть перетворитися на стратегічні вразливості у разі погіршення відносин. За умов посилення тиску з боку США та відсутності з боку Китаю реальних гарантій захисту політична й військова взаємодія з Пекіном у найближчій перспективі, ймовірно, охолоне.