​Альваро Арбелоа повинен залишитися в Мадриді навіть, якщо цей сезон залишиться без трофеїв. Звичайно, не дуже вірю, що це можливе, але це було б правильно. Тут, як мінімум, та сама причина, що і з Шабі Алонсо — тренер має право провести хоч б один повноцінний сезон. І з цього вже робити висновки. Алонсо цього не отримав. Так, в чомусь він і сам винен, що вважав свою структуру та свої принципи важливішими за стосунки з гравцями, але якщо ви берете тренера — дайте йому час зробити так, як він це бачить. Арбелоа ж робить навпаки — він дивиться, хто в нього є, що гравець вміє краще за все й використовує це. Плюс любить гравців та постійно їх підтримує. Повернувся FC Friendship. Альваро вже довів, що може перемагати, що розуміється не лише на психологічний тонкощах, а й на тактичних моментах. Тому він заслужив право побудувати свою команду й провести з нею повноцінний сезон. А ще він має сміливість — а це важлива ознака переможця. Він довіряє гравцям і навіть своїй молоді, чого вже дуже давно ніхто не робив. Знає, що вони можуть грати та перемагати. Дає гравцям свободу й вони дають результат. Він спочатку показав команді, що він свій бро, який їх підтримує. А тепер показує, що він ще і хороший тренер. І не просто той, хто всіх любить, а той, хто любить тих, хто цінує дисципліну — випадок з Трентом це яскраво продемонстрував. Гравець запізнився на тренування — ок, залишаєшся на лавці. І, звичайно, хто зараз ще зможе побудувати такі стосунки з Вінісіусом, щоб він знову був у своїй найкращій формі? Виходить так, що помилка з призначенням/звільненням Алонсо — допомогла Мадриду відкрити тренера, який може побудувати нову переможну династію. Просто тут йому теж потрібна підтримка та, можливо, час, якщо відразу не вийде виграти один з двох головних турнірів. Підпишись на канал Ramos 90+3