Передмова до Першої книги “Каірос”

Чому саме Каірос? І звідки взагалі взялася думка, що світ потребує ще однієї книги — а то й не однієї, а цілої серії з семи? Відповідь проста: я маю намір написати їх усі.

Ідеї “Каіросу” вже понад одинадцять років — можливо, навіть дванадцять. Я вперше почав писати на цю тему ще у 2013 році. Проте тривалий час відклав більш масштабний твір, замінюючи його короткими матеріалами — статтями обсягом 800–2000 слів, короткими відео, швидкими нотатками для соцмереж. Та врешті я набрався впевненості й рішучості перейти до довгої форми, до книги. Як кажуть на Заході — TL;DR (“too long; don’t read”) — але я навпаки хочу написати саме те, що довго читають і над чим замислюються.

Чому книга, а не коротка форма — відео на 30 секунд, твіти, чи короткі пости? Так, теперішній ритм життя диктує інший формат: увага людей розтягується і дробиться, мов уламки дзеркала, — менше, ніж увага золотої рибки, як жартують. Але я вважаю, що ми здатні на глибше мислення і довшу розмову. Моє завдання — змінити це ставлення.

Я хочу справжнього діалогу з читачем. Хочу переконати, що час, який ти, читачу, присвячуєш читанню, ніколи не буде витрачений марно. Ми говоритимемо стільки, скільки буде потрібно — навіть якщо ця розмова триватиме тижні або місяці. Бо деякі думки потребують часу, щоб осісти, прорости, і дати плоди.

І ось постає головне питання — в чому сутність “Каіросу”?

Я не раз намагався це сформулювати — у коротких “елеватор-пітчах” для своїх подкастів, переважно англійською, — але зараз спробую передати це українською, саме так, як відчуваю.

Слово “Каірос” я вперше почув у книзі Стівена Кові “7 звичок високоефективних людей”. Про нього я ще не раз згадуватиму на сторінках цієї серії. Саме Кові навчив мене розрізняти два типи часу — хронологічний (Хронос) і якісний, осмислений час (Каірос). І вся ця серія буде присвячена саме тому, як навчитися розпізнавати свій момент Каіросу — і жити усвідомлено, не просто в годиннику, а в сенсі.