Хто ти : Автор чи Жертва ?

Слухайте, подивився, що останній пост від мене був ще в лютому. І я доволі часто ловлю себе на думці, що можна було б щось написати, а потім чомусь сам себе відмовляю. Але такі бажання й думки все одно періодично з’являються. Тому думаю, що, можливо, все-таки буду намагатися частіше чимось із вами ділитися.

Учора якраз був на одному виступі й почув роздум про розділення людей на Автора і Жертву . І зрозумів, що це дуже сильно перетинається з нашим бізнесом і взагалі з моїм баченням.

Наводили простий приклад. Реальний кейс: людина була іммігрантом в новій країні , прийшла працювати в кав’ярню звичайним баристою. Пропрацювала там три тижні й написала CEO величезний лист, де перелічила проблеми, вузькі місця та запропонувала рішення. Наступного дня CEO компанії покликав його на каву. Зараз ця людина — директор із маркетингу та загалом стратегічних питань усієї мережі кав’ярень за кордоном.

Не знаю, наскільки ця історія правдива, але мені здається, що вона цілком близька до реальності.

Хоча я до таких речей ставлюся обережно. Все-таки потрібно розрізняти людей, які тільки говорять і нічого не роблять. Які ще не встигли нормально попрацювати, не показали жодного результату, але вже приходять із пропозиціями та бізнес-ідеями. Це, звісно, смішно.

Але, з іншого боку, є величезна кількість людей, яким просто пофіг. Які роблять виключно те, що їм показали: ні кроку вліво, ні кроку вправо.

І мені якраз здається, що вже минув той час, принаймні в нашій сфері, коли людина могла дозволити собі розкіш бути спеціалістом лише в чомусь одному.

Я особисто, як CEO компанії, постійно шукаю і намагаюся знаходити людей, які готові брати на себе відповідальність, бачать варіанти вирішення проблем, готові їх шукати й загалом є проактивними.

Тому що інакше, якщо всі роблять тільки те, що їм сказали, втрачається вся ця магія спільної роботи.

І останній рік якраз навчив мене тому, про що я начебто й раніше знав, але зараз побачив ще яскравіше: наскільки важливі грамотні та якісні люди в компанії. Люди, які цінують, скажімо, не просто роботу, а своє місце в нашій сім’ї. Які показують свої ідеї, щось пропонують і ведуть компанію в напрямках, про які я сам, чесно кажучи, іноді навіть не міг подумати.

При цьому зрозуміло, що всередині будь-якої компанії, і нашої в тому числі, дуже багато звичайних операційних задач. Це нормально.

Але якщо говорити про якості людини, яка, скажімо, змогла, то для мене це:

Перше — взяти на себе відповідальність за проєкт або напрямок.

Друге — взяти лідерство й заряджати людей ідеєю.

Третє — не просто заряджати, а показувати, доводити до результату й продовжувати йти далі, коли нічого не виходить. Тому що не виходить у 99%. І навіть зараз у нас дуже багато чого не виходить. Для мене особисто, якщо щось одразу «з ноги» зайшло, — це вже розкіш. Навіть не розкіш — це вже означає, що щось не так.

І четверте — розуміння, як хакнути систему.

Ми все одно живемо у світі, де потрібно знаходити якісь нестандартні рішення. Іноді вони можуть лежати просто на поверхні, але загалом потрібно постійно шукати щось нове.

Тому, друзі, зараз, із тим як розвивається ШІ, мені здається, уже не повинно бути такого питання, що ви чогось не знаєте. Ви повинні розбиратися в усьому й брати на себе відповідальність.

І чим більше буде таких людей, які готові брати відповідальність і робити все те, про що я написав вище, тим кращою буде наша компанія.

Ми загалом ідемо саме до цієї цілі.