На передодні Різдва хочу вам розказати якусь більш позитивну історію 🎄початок війни для всіх був жахливим часом, для мене теж. Купа ненависті до себе, проблеми у всіх сферах життя, неприйняття себе і так далі… з чоловіком стосунки теж зіпсувались, від люблячої пари ми перетворились в людей які щодня сваряться і ображаються. Я була з російськомовної родини, звичайно я в перші ж хвилини вторгнення перейшла на українську, але перехід не був легким, постійні поправляння чоловіка і наголошення на тому що я раніше говорила рос тільки погіршували ситуацію. А був колега на роботі, який не мав до мене жодних претензій, навпаки підтримував мене як міг, не дивлячись на те що війна також торкнулась його і йому теж було важко. День за днем і я закохалась. Зізналась йому, на що він сказав що теж мене кохає, але коли я сказала що тоді нам треба щось робити, я хочу піти від чоловіка і бути з ним, «колега по роботі» сказав стоп стоп тут ти сама, позвони коли підеш від нього і сама все розрулиш. Сама я розрулити не могла. Була занадто залежна і занадто боялась. Пізніше «колега» просто віддалився, почав казати що просто хотів спробувати, «ми можемо просто спати» і так далі…Мені було дуже боляче. Це було три роки назад, звичайно все супроводжувалось скандалами і з чоловіком і з ним. Я вже рік в терапії, і останні місяці я насправді себе почуваю нормально. Нарешті маю відчуття, що лід тронувся, є світло в кінці. Всім хто переживає зараз важкий період - одного разу це закінчиться, головне хотіти вилізти з того лайна. Обіймаю 🤗