Чотири роки тому російська орда, сп'яніла від дешевої горілки та відчуття власної безкарності, рвонула до серця України.Вони сподівались на швидку перемогу, і вже готували дірочки під медалі та ордени. Вони заколисали самі себе власною ж брехнею, що дев'ять з десяти українців зустрінуть їх з квітами, а десятого вони розстріляють беззбройним. Їхні медіа заходилися в брехні про тисячі знищених українських танків, сотні підбитих «Байрактарів» та прориви до Одеси.Українці виявилися озброєними та непривітними. Українці таки зустріли гостей квітами - "Гвоздиками" та "Піонами", та наробили в них такі дірки, що заготовлені ордени можна було закручувати прямо на спинах. Українці виявилися готовими створити диво та здивувати світ.За попередні чотири роки - і ще вісім перед ними - ми стали старші на цілу епоху. Ми знаємо, на що здатний наш ворог, але й знаємо, на що здатні ми.Сили оборони України тримають стрій. І триматимуть його доти, доки скажений ведмідь не впаде з піною у рота і з здивуванням в очах.Бо ніколи не слід недооцінювати українців.