​​З Днем Захисників та Захисниць України!

Чесно кажучи, я не дуже люблю всі ці пафосні привітання. Для тих, хто пройшов війну, це не чергова дата в календарі. Це шрами, це пам'ять про побратимів, яких уже немає поруч, і це розуміння того, ким ми стали після всього цього.

Коли твій мозок бачив речі, які не повинні бачити людські очі, твоє сприйняття світу змінюється раз і назавжди. Ти інакше дивишся на роботу, на проблеми, на людей, на те, що справді має значення, а що повна хєрня.

І найголовніше, війна не закінчується в той момент, коли ти знімаєш піксель чи повертаєшся в тил. Вона просто змінює форму.

Захищати своє тепер доводиться в інших місцях. У цивільному житті, де треба наново відбудовувати себе, розбиратися з новими задачами, адаптуватися до реальності, яка рухається далі, поки ти був там. Захищати свої кордони, свої проєкти, свої команди й тих, хто поруч.

Я дивлюся на свій досвід і розумію, головне, що залишається з нами - це вміння тримати удар, коли все летить до біса, і здатність будувати порядок там, де інші бачать лише хаос.

Дякую всім, хто тримає стрій. Тим, хто на позиціях. Тим, хто вже робить свою справу в тилу. І вічна пам'ять тим, хто віддав своє життя.🫡