ПТСР && Айті

​​Коли гортаєш стрічку в День Конституції, зазвичай бачиш багато пафосних гасел про "Основний Закон"та офіційних привітань. Але давайте відверто: для кожного з нас Конституція - це щось набагато ближче і відчутніше, ніж просто задекларовані права на папері.Це наше право говорити те, що думаємо. Право обирати свій шлях, розвивати бізнес, виховувати дітей у вільній країні й бути господарями на своїй землі. Це все те, що ми зараз сприймаємо як базові поняття, але за що прямо в цю хвилину йде найжорсткіша боротьба.Для мене це свято - не про державні інституції. Воно про людей. Про кожного, хто взяв на себе відповідальність захищати ці базові поняття. Про тих, хто тримає фронт, і тих, хто забезпечує тил. Бо свобода - це не безкоштовний додаток до громадянства. Це щоденна праця і, на жаль, дуже висока ціна, яку платить наше покоління.Мало просто мати права, записані в маленькій книжечці із синьо-жовтою обкладинкою. Головне - мати сміливість їх захищати та гідність за ними жити.З Днем Конституції. Цінуймо те, що маємо, і пам’ятаймо, завдяки кому ми можемо бути вільними на своїй землі!🫡

​​Чому прямолінійність ефективніша за "гнучкість"?У сучасному корпоративному та соціальному просторі існує справжній культ «гнучкості» (soft skills, політична коректність, емпатія, вміння обходити гострі кути). Проте в умовах кризи, високих ризиків або війни цей концепт часто перетворюється на симуляцію діяльності та розмивання відповідальності.Прямолінійність в управлінні та житті є значно ефективнішою, оскільки вона працює як оптимізатор ресурсів. Вона забезпечує швидкість ухвалення рішень, прозорість намірів та залізну прогнозованість системи. Поки "гнучкі" лідери намагаються узгодити інтереси всіх сторін і нікого не образити, прямолінійні лідери будують працюючу структуру і дають реальний результат.Чим складнішою стає система, тим дорожче коштує невизначеність. Кожне недомовлене слово, кожне розмите завдання або спроба догодити всім створюють додаткові витрати часу, грошей і нервів. Люди починають по-різному трактувати однакові задачі, а відповідальність розчиняється між десятками "узгоджень".Саме тому в армії, кризовому менеджменті, медицині чи кібербезпеці найбільш ефективною є проста модель комунікації: чітке завдання, чітка відповідальність, чіткий результат. Там немає часу на багатогодинні дискусії або дипломатичні формулювання, коли від рішення можуть залежати життя людей або безперервність роботи організації.Багато хто плутає прямолінійність із грубістю. Але це різні речі. Прямолінійність - це не про бажання образити людину. Це про чесність, ясність і відсутність подвійних сенсів. Можна говорити прямо й залишатися ввічливим. Так само можна бути надзвичайно "тактовним", але при цьому роками уникати незручних рішень.На мою думку, сильний керівник - це не той, хто подобається всім. Це той, хто здатний ухвалити непопулярне рішення, відкрито пояснити його причини та взяти на себе відповідальність за наслідки.Можливо, саме тому прямолінійні люди часто здаються незручними. Вони руйнують комфортні ілюзії. Але в довгостроковій перспективі саме такі люди будують системи, яким можна довіряти.

​​Суспільство лицемірівНе розумію, коли правда чи мова фактів стала токсичною? У який момент суспільство почало більше цінувати комфортну брехню, ніж неприємну правду? Чому людина, яка говорить прямо і називає речі своїми іменами, автоматично стає "токсичною", а той, хто красиво бреше або говорить те, що хочуть почути, вважається приємним співрозмовником?Таке враження, що ми живемо в суспільстві, де щирість часто карається, а лицемірство винагороджується. Де потрібно постійно добирати слова так, щоб нікого не образити, навіть якщо мова йде про очевидні факти. Де важливіше не те, що ти сказав, а чи не зачепило це чиюсь картину світу.Завжди говорив прямо, всім, що думаю і тому був не зручним та не своїм. е тому, що хотів когось образити, а тому, що не бачив сенсу вдавати, ніби чорне - це біле, а проблеми зникнуть, якщо про них мовчати.Так, правда може бути неприємною. Так, факти іноді руйнують ілюзії. Але проблема не в тому, хто їх озвучує, а в тому, що ми все більше звикаємо жити в комфортних казках, де головне - не шукати істину, а отримувати схвалення.Іронія в тому, що більшість людей кажуть, що цінують чесність. Але тільки доти, доки ця чесність не стосується їх самих, їхніх поглядів чи вчинків. Тоді раптом правда стає «токсичністю», "негативом" або "хейтом".Можливо, я справді незручна людина. Але краще бути незручним і щирим, ніж зручним лицеміром, який говорить одне, думає інше, а робить третє.

​​🚨Потрібна ваша допомога!🚨Підтримка ЗСУ важлива, але так само важливо не забувати про поранених захисників і ветеранів! Саме з військовою травмою допомагає Superhumans Center.Тисячі військових повертаються до нормального життя після проходження лікування та реабілітації. А найголовніше - всі послуги безкоштовні.Тому я долучився до збору 10 000 грн на реабілітацію перших пацієнтів Superhumans Одеса. Це важлива підтримка нового центру та нових пацієнтів в південній частині України.Три роки тому з'явився перший Superhumans. Сьогодні команда готується до відкриття вже третього центру - в Одесі.За кожним новим центром стоять люди. Люди, які вчаться знову ходити, працювати, обіймати рідних і будувати своє життя після травми.Саме тому я долучаюся до спільного збору Superhumans & ПриватБанк.Загальна мета - 3 000 000 грн, і ПриватБанк подвоїть кожну зібрану гривню. У каруселі - лоти, які можна виграти за донат на будь-який конверт цього збору: кава з Ольгою Руднєвою, браслет як у принца Гаррі та лімітований мерч Superhumans.А ще для донатерів саме на мій конверт, буде розіграно окремий подарунок.😎Посилання на конверт: https://next.privat24.ua/env/donate/e37e5aa2За донат і репост - плюс в карму! 🫡

​​Сізіфове життяНа вихідних зрозумів, що все сучасне життя - це алегорія на Сізіфову працю. Постійно треба рухатися вперед, розвиватися, рости тощо. А якщо зупинишся, все, той камінь тебе просто роздавить.І я оце подумав, яке ж важке це сучасне життя. Нам з усіх боків продають ідею успішного успіху, постійного зростання та безперервного навчання, але ніхто не каже, що робити, коли ти просто втомився. Коли ти вкладаєш гігантську кількість сил, часу та здоров'я в цей рух, а відчутного профіту чи полегшення не бачиш. Навпаки, що вище ти піднімаєшся, то важчим стає цей триклятий камінь.Здається, ніби ти потрапив у замкнене коло, зупинитися не можна, бо система тебе роздавить, а бігти далі вже немає ресурсу. І в цій точці виникає злість. Злість на цей нескінченний біг, на постійні нові вимоги, які сиплються звідусіль, і на те, що твої надзусилля сприймаються як належне, не приносячи очікуваного результату тут і зараз.Особливо коли знаєш, що існують шляхи обійти цей камінь і здебільшого отримувати профіт. І тоді виникає питання, навіщо я постійно обираю складний шлях?Коротше, я просто втомився від усього цього. Та й набридла вже вся ця хрінь.Усім спокійного та продуктивного тижня. Звучить, звичайно, смішно після такого тексту. Але, мабуть, у цьому і є суть, зранку знову впертися в той камінь і штовхати його далі. 🥲

​​Закрита спільнотаДва роки тому на своєму першому навчанні з кібербезпеки я чув від ментора, що спільнота в українському КБ невелика і всі один одного знають. Я ще подумав тоді: це круто, напевно, всі допомагають і підтримують один одного. Але за весь цей час я цього так і не відчув.🤷‍♂️За ці роки я так і не став повноцінною частиною тієї спільноти, хоча для популяризації сфери КБ в Україні вже зробив свій внесок. Ніякої підтримки чи допомоги. Звичайно, траплялися винятки, але то радше виключення, а не правило.Тому в мене з'явилася ідея, створити власну закриту спільноту для обміну знаннями, взаємодопомоги та підтримки. У мене багато планів на її розвиток. Особисто я вже можу бути ментором або допомагати з пошуком роботи. В планах навіть відкриття бізнесу, але це поки що на перспективу.Пріоритет я, звичайно, надаватиму ветеранам та їхнім сім'ям. Але якщо студенти чи ті, хто просто хоче розвиватись у сфері КБ, мають бажання долучитися то велком!🫡Тож якщо ви зацікавлені, пишіть мені в приватні повідомлення.

​​Шукаємо UX/UI дизайнера / волонтера для створення унікального технологічного сайту!Привіт! Superhumans Center починає роботу над важливим продуктом, і ми шукаємо талановитого дизайнера, який готовий долучитися як волонтер та допомогти з візуалізацією складного, але критично важливого процесу.Проєкт, який ми робимо, присвячений протезуванню та технологічним процесам виготовлення протезів.Це не класичний, нудний лендінг із купою тексту. Ідея сайту - створення інтерактивного, покрокового гайду, який наочно візуалізує кожен етап.Що потрібно буде розробляти?Візуалізацію процесів: етапи роботи, схеми та ілюстрації, які легко зчитуються.Логіку переходів: зручна навігація, кнопки «далі / назад», чітке розуміння користувачем того, на якому етапі він перебуває.Сучасний інтерфейс: чистий, зрозумілий та технологічний UI, який викликає довіру.Які завдання стоятимуть перед вами?👉Продумати UX (користувацький досвід) та логіку взаємодії з етапами виробництва.👉Розробити візуальний стиль (UI) та зробити складні інженерно-медичні процеси простими для сприйняття.Що ми пропонуємо та чому це круто?Важлива місія: ви працюватимете над реальним проєктом, який безпосередньо впливає на якість життя людей.Крута команда: робота пліч-о-пліч із фахівцями, які щодня реально впроваджують ці технології в Україні.Повна свобода творчості: ми відкриті до сміливих ідей, нестандартних рішень та пропозицій. Жодної нудної бюрократії.Сильний кейс: це унікальна інтерфейсна задача (інтерактивна інфографіка), яка стане прикрасою вашого портфоліо.Буду щиро вдячний за допомогу та репост!Зацікавив проєкт? Пишіть мені в приватні повідомлення або залишайте коментар, я зв'яжусь з вами та розкажу всі деталі! 🫡

​​ІТ-ВЕТЕРАННаша громадська організація починає активну роботу, тому ми шукаємо ІТ-компанії-партнерів.Наша місія - професійна реінтеграція ветеранів у цифрову економіку України та побудова інклюзивного мосту між військовим досвідом та ІТ-бізнесом.У найближчі роки цивільний ринок праці України повністю змінить свій ландшафт. Близько 5–6 мільйонів людей матимуть статус ветеранів або членів їхніх родин. Для 19% з них це буде перший вихід на цивільний ринок. Водночас ІТ-сектор досі має культурну прірву. Менеджмент часто не знає, як адаптувати військовий бекграунд під бізнес-процеси, і має приховані упередження.Ми в ГО «ІТ-ВЕТЕРАН» вирішуємо цю проблему через замкнений цикл реінтеграції, де виступаємо гарантом і для ветерана, і для вашої компанії: 👉 Ми беремо на себе відбір кандидатів, підготовку CV та менторський супровід. 👉 Ветеран проходить 3-місячне стажування на вашому реальному проєкті, а наша ГО повністю бере на себе виплату стипендії на цьому етапі.👉 Допомагаємо адаптувати вашу корпоративну культуру під роботу з ветеранами (тренінги, допомога в написанні ветеранської політики тощо).Ми вже маємо сформовану команду, підписані меморандуми про навчання (зокрема з Beetroot Academy) та готуємо пілотну групу з 12 ветеранів.Ми орієнтовані на чіткі KPI працевлаштувань та довгострокове утримання спеціалістів у командах, а не на створення видимості. 🫡Не чекайте завершення війни, будуйте інклюзивні містки та адаптуйте свої HR-процеси вже зараз. Долучайтеся до формування національного стандарту ветеранської реінтеграції в технологічний сектор!Якщо ви не хочете пасти задніх у майбутніх реаліях українського ринку - пишіть мені в приватні повідомлення або засновнику ГО Олегу, обговоримо формат співпраці!🫡

​​Публічна непублічністьЯ завжди кажу, що хочу стати публічною людиною. Виступати на конференціях, давати інтерв'ю, адже це один зі способів набрати вагу в професійній сфері й не лише в ній. Все це для того, щоб мати можливість допомагати моїм побратимам. Щоб їм не доводилося проходити той самий шлях, який пройшов я.Але завжди є одне «але». Я не можу бути в натовпі людей. Завжди відчуваю небезпеку й тривогу. І це дуже втомлює...Після таких заходів мені потрібно кілька днів, щоб прийти до тями. І річ не в страху перед сценою чи чимось подібним, у мене страх перед самими людьми. Адже люди стільки разів зраджували мене й ставилися зі зневагою, що тепер я чекаю цього від усіх.Проте я розумію, що закритись від усіх це не вихід. І що треба шукати баланс, хоча для мене це важче, ніж йти в бій. Бо на війні ти чітко знаєш, де твій ворог а де побратим, а ось в цивільному житті все набагато складніше.Але якщо ця публічність, ціна за те, щоб голос моїх побратимів почули, я готовий її платити. Поки що, маленькими кроками.🫡

​​Випав з онлайну, бо готувався до іспиту на курсі PECB ISO 27001 Lead Implementer. На жаль, не склав, не вистачило всього 2 правильних відповідей до прохідного бала. 🤷‍♂️Та я не засмучуюсь, адже є ще одна спроба. Тепер я точно знаю, які домени треба підтягнути, щоб успішно все пройти. Впевнений, що наступного разу точно складу! А от із сертифікацією питання цікавіше. Щоб отримати сам сертифікат, потрібно щонайменше 2 роки досвіду роботи у сфері КБ/ІБ, а в мене його поки немає. 😅Точніше, він з'явиться наприкінці літа, тож підтверджуватиму кваліфікацію вже восени. Хоча головним для мене було отримати знання, і я їх отримав! Вже зараз ці знання впроваджую на роботі. Тому справжнім визнанням мого професіоналізму буде отримання центром сертифікації ISO 27001, а не просто сертифіккат. Це зараз моя головна ціль!Взагалі, я так подумав, мій розвиток у сфері КБ/ІБ дуже стрімкий, я навіть сам часом не вірю результатам. Але це лише підтверджує той факт, що я обрав правильний професійний шлях! 🫡Всім спокійного та продуктивного тижня!