​​Сізіфове життяНа вихідних зрозумів, що все сучасне життя - це алегорія на Сізіфову працю. Постійно треба рухатися вперед, розвиватися, рости тощо. А якщо зупинишся, все, той камінь тебе просто роздавить.І я оце подумав, яке ж важке це сучасне життя. Нам з усіх боків продають ідею успішного успіху, постійного зростання та безперервного навчання, але ніхто не каже, що робити, коли ти просто втомився. Коли ти вкладаєш гігантську кількість сил, часу та здоров'я в цей рух, а відчутного профіту чи полегшення не бачиш. Навпаки, що вище ти піднімаєшся, то важчим стає цей триклятий камінь.Здається, ніби ти потрапив у замкнене коло, зупинитися не можна, бо система тебе роздавить, а бігти далі вже немає ресурсу. І в цій точці виникає злість. Злість на цей нескінченний біг, на постійні нові вимоги, які сиплються звідусіль, і на те, що твої надзусилля сприймаються як належне, не приносячи очікуваного результату тут і зараз.Особливо коли знаєш, що існують шляхи обійти цей камінь і здебільшого отримувати профіт. І тоді виникає питання, навіщо я постійно обираю складний шлях?Коротше, я просто втомився від усього цього. Та й набридла вже вся ця хрінь.Усім спокійного та продуктивного тижня. Звучить, звичайно, смішно після такого тексту. Але, мабуть, у цьому і є суть, зранку знову впертися в той камінь і штовхати його далі. 🥲