🌳 Притча про два дерева#з_джерел_мудрості #притчаДавним-давно росли в лісі два дерева.Коли дощ падав на листя першого чи напував його коріння, дерево всотувало зовсім трошечки.«Як можна забирати все, можливо, іншим це потрібніше? Мені точно варто бути скромнішим… » — ніби думало воно.Натомість його сусід випивав усю вологу, яку щедро дарувала природа - бо насправді ніхто це не обмежував.Так само й із сонцем: коли воно світило, даруючи тепло всьому живому, перше дерево відмовляло собі в задоволенні зігрітися,а друге — купалося в золотих потоках, спрагло вбираючи тепло корою й листям.Минали роки.Гілки й листочки першого дерева стали такими маленькими, що вже не могли всотати бодай краплину дощу.А плоди настільки здрібніли, що сонячні промені просто не могли їх дістатися крізь щільну завісу гілля інших дерев.— Я повсякчас поступалося і старалося для інших, а тепер не маю нічого… — тужливо промовляло знедолене дерево.А тим часом його сусід, рясно обсипаний стиглими плодами, щиросердно говорив:— Дякую тобі, матінко-Природо, за те, що ти дала мені в цьому житті все необхідне.Тепер я хочу віддати в сотні разів більше, вчинивши так, як робиш ти.Мої могутні крони захистять мандрівників від спеки та дощу.А плоди втамують голод кожного, хто їх скуштує, і потішать будь-кого чудовим смаком.Дякую за можливість дарувати і ділитися, якої мене навчила ти …➡️ Дай відповіді на питання: ❓ У яких сферах життя я більше схожий/а на перше дерево, а в яких — на друге?❓ Чи є ситуації, де я надмірно обмежую себе, називаючи це турботою про інших?❓ Чи дозволяю я собі приймати — тепло, підтримку, ресурси — без провини?❓ Що в моєму житті страждає через постійне «я потерплю»?❓ Як могло б виглядати моє життя, якби я спочатку наповнював/ла себе, а вже потім ділився/лася?🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі