🌳 Притча про два дерева #з_джерел_мудрості #притчаДавним-давно росли в лісі два дерева. Коли дощ падав на листя першого чи напував його коріння, дерево всотувало зовсім трошечки.«Як можна забирати все, можливо, іншим це потрібніше? Мені точно варто бути скромнішим… » — ніби думало воно. Натомість його сусід випивав усю вологу, яку щедро дарувала природа - бо насправді ніхто це не обмежував. Так само й із сонцем: коли воно світило, даруючи тепло всьому живому, перше дерево відмовляло собі в задоволенні зігрітися,а друге — купалося в золотих потоках, спрагло вбираючи тепло корою й листям. Минали роки. Гілки й листочки першого дерева стали такими маленькими, що вже не могли всотати бодай краплину дощу. А плоди настільки здрібніли, що сонячні промені просто не могли їх дістатися крізь щільну завісу гілля інших дерев.— Я повсякчас поступалося і старалося для інших, а тепер не маю нічого… — тужливо промовляло знедолене дерево. А тим часом його сусід, рясно обсипаний стиглими плодами, щиросердно говорив:— Дякую тобі, матінко-Природо, за те, що ти дала мені в цьому житті все необхідне. Тепер я хочу віддати в сотні разів більше, вчинивши так, як робиш ти. Мої могутні крони захистять мандрівників від спеки та дощу. А плоди втамують голод кожного, хто їх скуштує, і потішать будь-кого чудовим смаком. Дякую за можливість дарувати і ділитися, якої мене навчила ти …➡️ Дай відповіді на питання: ❓ У яких сферах життя я більше схожий/а на перше дерево, а в яких — на друге?❓ Чи є ситуації, де я надмірно обмежую себе, називаючи це турботою про інших?❓ Чи дозволяю я собі приймати — тепло, підтримку, ресурси — без провини?❓ Що в моєму житті страждає через постійне «я потерплю»?❓ Як могло б виглядати моє життя, якби я спочатку наповнював/ла себе, а вже потім ділився/лася?

🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі