Деякої перверсивної логіки не цураються іноді й невротики, особливо в романтичних стосунках. У найбуденнішому випадку це такі ситуації, коли хочеться, щоб людина щось зробила, але при цьому цінність зробленого буде втрачена, якщо вона сама не здогадається про наші побажання. Так Фріда Кало звертається до свого чоловіка (принаймні, їй це приписують):"Я не прошу тебе мене поцілувати, і не вибачайся переді мною, коли я думаю, що ти неправий. Я навіть не проситиму тебе обійняти мене, коли мені це найбільше потрібно. Я не прошу тебе говорити мені, яка я гарна, навіть якщо це брехня, і не пиши мені красивих слів. Я не проситиму тебе зателефонувати мені, для того, щоб розповісти, як пройшов твій день, і сказати, що ти сумуєш за мною. Я не проситиму тебе дякувати мені за все, що я роблю для тебе, і піклуватися про мене, коли душа вичерпається, і, звичайно, я не проситиму тебе підтримати мене в моїх рішеннях. Я навіть не проситиму тебе послухати мене, коли в мене є тисяча історій, які мені хочеться розповісти тобі. Я не проситиму тебе щось для мене робити, я навіть не намагатимуся назавжди бути поруч. Тому що якщо я маю просити тебе про все це, то я більше цього не хочу."У такий поетичний спосіб Фріда може казати щось на кшталт: "Я хочу, щоб ти мені підкорявся цілком". І за формою це перверсивна модель міркувань: я претендую не просто на якісь дії від тебе, як від вільного суб'єкта, з яким можлива комунікація, я хочу, щоб ти сам став об'єктом мого задоволення.Тоді як в більш скромній, але і більш стабільній версії стосунків люди вимушені озвучувати свої бажання напряму.#нотатка