✅ Навіть якщо ми знаємо, що щось не впливає на результат, мозок усе одно може почати в це «вірити»

🧩 Уявіть, що ви виконуєте завдання, де винагорода залежить лише від кольору об’єкта, а його розташування на екрані не має жодного значення. Вам це прямо пояснили.

Здавалося б, мозок мав би просто ігнорувати нерелевантну інформацію. Але цього не сталося.

У чотирьох пререєстрованих експериментах із загальною вибіркою 1 176 учасників дослідники показали, що люди автоматично починали пов’язувати винагороду навіть із характеристиками дії, які об’єктивно не могли її передбачати.

Наприклад, якщо винагорода кілька разів випадково з’являлася після вибору об’єкта з певного боку екрана, цей бік поступово міг набувати більшої суб’єктивної «цінності».

Найцікавіше, що учасники при цьому правильно розуміли правила завдання і знали, що ця ознака не має значення.

🧩 Ефект зберігався навіть після тривалішого навчання. А коли люди починали покладатися на випадково сформовані асоціації, їхні рішення ставали гіршими, а потенційний виграш – меншим.

Сильніша робоча пам’ять була пов’язана з меншою схильністю до такого ефекту.

Це добре показує різницю між двома речами: знати, що щось є випадковістю, і перестати навчатися на цій випадковості – не одне й те саме.

Наші свідомі переконання можуть говорити «це не має значення», тоді як система навчання мозку все одно продовжує оновлювати цінність того, що випадково супроводжувало успіх.

❗️

Опубліковано 10 серпня 2026 року у Nature Communications. Автори – Ido Ben-Artzi, Maayan Pereg, Roy Luria, Rani Moran, Nitzan Shahar та колеги.

Детальніше: https://doi.org/10.1038/s41467-026-76297-7