🔸СОЦІАЛЬНА ДІЛЕМА Які часи, такі і залежності. У 21 столітті до всіх нині відомих додалося ще й «залипання» у стрічках соцмереж. Сама грішу. І іноді аж до відчуття нудоти на фізичному рівні. Так, саме так відчувається «переїдання» непоживного контенту. Можна, звісно, собі повибачати: мовляв, багато тривоги, стресу, невизначеності, небезпеки в житті, безсонні ночі. Хочеться кудись збігти від цього всього, «закинутися» швидким дофаміном. Так, насправді все так. Але... Мозок обробляє всю надану йому інформацію без винятку, психіка сумлінно виділяє енергію на відреагування всього побаченого та почутого. Ресурс нервової системи витрачається. Від споживання коротких відео і дописів знижується концентрація сприйняття, запам'ятовування тощо.А чи слідкуємо ми за тим, аби раціонально використовувати та відновлювати цей ресурс? Відповідь не очевидна... За часи побудови свого цивілізованого життя ми навчилися слідкувати за тим, що споживає тіло: рахувати калорії, відрізняти поживну їжу від шкідливої. Зайві калорії ми «відпрацьовуємо» в спортзалі або компенсуємо голодуванням. Але коли ми «переїдаємо» безглуздим контентом у стрічці, ми рідко призначаємо собі інформаційну дієту.Тіло подає сигнал важкості миттєво, а розпізнавати сигнали перенавантаженого мозку нам складно, бо вони не такі очевидні. Часто ми не знаємо, на що саме звертати увагу. Коли я навчалася практичній психології, у нас були заняття під назвою «Кінотерапія». Ведучий обирав художній повнометражний фільм на тему, яку ми проходили в навчанні. Перед початком ставили кілька запитань, на які треба було відповісти після перегляду, і згодом також відбувалася вільна дискусія. Тоді мені дуже «зайшов» цей формат. Минуло двадцять років, і з тих пір я не дивлюся кіно «фоном», обираю фільми ретельно, на скільки це можливо, роблю аналіз перегляду. Читати художню літературу я не встигаю. Тож намагаюся дивитися кіно із користю. Як каже моя племінниця, сприяю виробленню якісного дофаміну, аби не тягнуло на швидкий. Задачка з зірочкою для мене – зробити вибір між «спожити» та «створити» на користь останнього. Тому я так мало пишу. Хоча це теж про якісний дофамін, а ще про волю і дисципліну.Сучасній людині бути відсутньою в інтернеті майже неможливо. Але вплинути на вибір, чи буде інтернет «споживати» нас, чи навпаки – все ще можливо. І вибір все ще за людиною. Принаймні, хочеться на то сподіватися. На цю тему наштовхнув перегляд документального фільму «Соціальна ділема», США, 2020, де своїм баченням розвитку і впливу інтернету і соцмереж діляться співробітники великих технологічних корпорацій. Рекомендую до перегляду. Ваш психолог#життя_в_мережі