Почався навчальний рік, і знову різко побільшало підлітків, які приходять у роботу.
Я вкотре думаю про те, наскільки вони все-таки вразливі в цьому віці.

Зовні це вже часто майже доросла людина: розумна, багато чого розуміє, може сперечатися, відстоювати свою думку, вимагати свободи, казати, що сама знає, як їй жити. І все це правда.

Але правда й інше: всередині вони ще нестійкі.
Їхній стан дуже залежить від того, що відбувається у стосунках. Від друзів, від першого кохання, від того, приймають їх чи ні, чи є поруч «свої».
Але батьки при цьому нікуди не зникають, навіть коли підліток усім своїм виглядом демонструє, що вони йому вже не дуже потрібні.

Навпаки, батьки в цей час часто залишаються тим самим фундаментом, від якого підліток має відштовхнутися. Щоб відділитися, почати розуміти, хто він сам, чого хоче, на що здатний, де його межі, а де чужі.

І для цього важливо, щоб сам фундамент не хитався разом із ним.
Щоб поруч залишався дорослий, який не розсипається від кожної підліткової бурі, не впадає одразу в контроль, не починає терміново рятувати, лякатися або тиснути. Який може витримати те, що підлітку зараз важко, і при цьому залишатися дорослим.

Зараз приходить багато тривожних дітей. Дітей, які намагаються контролювати все навколо, бо інакше їм страшно, не справляються з навантаженням, живуть у такій емоційній напрузі, що іноді вже просто не знають, куди її подіти.

У когось це переходить у самоушкодження як спосіб хоч ненадовго скинути напругу. У когось з’являються депресивні стани. У когось - думки про те, що вони не справляються, що нічого не має сенсу, що жити занадто важко.

Я пишу це тому, що дорослі часто довго думають: це просто підлітковий вік, переросте, усі вони зараз такі. Не хоче говорити - і нехай. Лежить цілими днями - значить, ледачий. Постійно дратується - значить, характер.
А іноді за цим уже стоїть не характер і не «важкий вік», а дитина, яка давно не справляється.

Тому, якщо вас щось турбує у стані вашого підлітка, краще перевірити, поговорити, придивитися уважніше. За потреби - звернутися по допомогу.

Набагато легше підтримати дитину тоді, коли вона тільки починає втрачати опору, ніж потім довго збирати її з дуже важкого стану.