А я взагалі правильно роблю?А це точно те, що потрібно моїй дитині?А якщо я помиляюся?З цими питаннями живуть дуже багато батьків. Не байдужі й не слабкі, а ті, хто старається, думає і бере відповідальність на себе. Але постійно жити в цій напрузі важко, вона виснажує і забирає відчуття опори під ногами.🌿 Те, що вам важко, не означає, що ви робите щось не так. Це означає, що ви робите дуже складну роботу.Ви намагаєтесь розуміти своїх дітей навіть тоді, коли це складно. Коли вони зляться, відштовхують, мовчать або поводяться так, що опускаються руки. Ви думаєте, шукаєте слова, пробуєте реагувати інакше, ніж звикли. Ви намагаєтесь зберегти контакт там, де його дуже легко зруйнувати. Це не легкі дії і не очевидні рішення, а постійна внутрішня робота.Ви робите це у світі, який дуже швидко змінюється, без стабільних і зрозумілих опор: хтось в еміграції, хтось в Україні, під обстрілами, у постійній напрузі й невизначеності. І в цих умовах ви продовжуєте бути дорослим для своєї дитини. Продовжуєте тримати рамку, контакт, щоденне життя. І саме тому ця складність не ознака того, що з вами щось не так. Це ознака того, що ви тримаєте дуже велику відповідальність. А без цього неможливо бути опорою для дитини.