Чому духовність може стати «ядом» для незрілої нервової системи

Духовність — це не завжди про спокій і любов. Іноді — це спосіб утекти від себе. Що я бачу за 3 роки практики і сесій з людьми ⬇️

Коли людина ще не витримує свої емоції,не розуміє ,яка емоція викликає стани в тілі або не розуміє причинно-наслідкових зв’язків в житті, але починає «просвітлюватись»,вона ніби закриває біль гарними словами:«Я все приймаю»,«Все на краще»,«Треба просто відпустити». Але всередині — тіло стискається,серце болить,а тривога не зникає. Бо духовність без опори в тілі через не ЗРІЛУ ТА не ГНУЧКУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ—це як натиснути газ, коли немає гальм. Енергія йде вгору,а тіло не витримує — І РЕЗУЛЬТАТОМ «духовності» стає виснаження, апатія або панічні стани. Духовність має сенс лише тоді,коли ти одночасно вмієш отримувати просвітлення та конвертувати в матерію. Коли ти відчуваєш своє тіло, емоції, кордони. Коли не тікаєш у «світло», а проживаєш свій людський досвід. Бо справжня духовність —це не про втечу від реальності,а про вміння бути в реальності, але з відкритим серцем та всі блага світу використовувати для КОМФОРТУ ЖИТТЯ 🌿