У Рангуні — нинішньому Янгоні в М’янмі — на початку ХХ століття для окремих похоронів будували споруди, що більше нагадували королівські палаци, ніж ритуальні павільйони.

На фото — кремаційна башта з образом гаруди, створена приблизно у 1922 році для похорону високопоставленого буддійського монаха. Подібні конструкції в регіоні були відомі як prasat або pyatthat і виконували роль тимчасового «будинку» для тіла перед кремацією. Їхня форма повторювала багатоярусну архітектуру храмів і палаців та відсилала до космологічної моделі гори Меру. До кінця XIX століття такі споруди використовувалися майже виключно для монархів. Після ліквідації бірманської монархії у 1885 році практика перейшла до похоронів видатних монахів. Будівництво організовували громади, фінансуючи його як акт заслуги. Башти зводили з дерева, бамбуку та пап’є-маше, прикрашали різьбленням і фарбами. Вони були тимчасовими: після церемонії їх розбирали або вони згорали під час кремації. Гаруда у декорі виступала захисним мотивом і знаком статусу. Церемонії тривали кілька днів і включали процесії та публічні ритуали.Мандри медіа🌏