Artem-Abraham Krykun-Trush разом з Artem-Abraham Krykun-Trush.
1 год 
Сьогодні у ВАКС допитували по відео клієнта як свідка. Клієнт іноземець, CEO великої міжнародної компанії, який живе за кордоном на три країни.
Як це робиться зазвичай? Або місяці міжнародної правової допомоги: склади, надішли, переклади всі документи, дочекайся, поки свідка офіційно викличуть до суду в чужій країні, а далі зворотна паперова робота. Другий шлях – це тягнути людину в Україну, а в країну, де йде війна, а заради лише кількох годин у залі охочих їхати небагато.
Ми зробили інакше. Я поїхав до свідка особисто за кордон, ми підключилися до засідання по відеоконференції через мій ноутбук та мій особистий кабінет в Електронному суді, сторони не заперечували, і свідка повноцінно допитали дистанційно без жодної тяганини.
У виграші опинилися всі. Суд отримав свідка вчасно без паралізуючих міжнародних запитів. Сторони отримали повноцінний допит за процедурою, проти якої ніхто не заперечив. А свідок давав показання у форматі, комфортнішому за будь-який місцевий суд: поряд адвокат, поряд кава, знайома обстановка власного офісу, нуль стресу від чужої системи.
І ось один момент, без якого все це не взлетіло б. Англійська мова, Карл.
Я готував клієнта до допиту англійською. Пояснював процедуру допиту англійською, не по загалам, а так, щоб людина розуміла свої права, обов’язки, процедуру. Пояснював, що відбувається на екрані: ось прийшов суддя, ось встановлюють явку сторін, ось розʼяснюють права і обовʼязки перекладачу, приводять перекладача до присяги і т.п. А ще довелося виправляти судового перекладача, бо бізнес мого клієнта має свою галузеву специфіку, а з нею й термінологію, яка непроста навіть для фахового перекладача. Тож я іноді втручався, пояснював, допомагав коригувати переклад на ходу, бо одне змазане слово може змінити сенс відповіді свідка в кримінальній справі.
А тепер головне.
Я досі іноді чую від студентів: «та нащо мені та англійська в кримінальній практиці?». І щоразу мене це не просто дивує, мене це, бляха, лякає. Бо для мене не знати англійську сьогодні – це приблизно як не вміти їсти. Це вже давно базова функція дорослої людини, яка хоче чогось досягти, а не перевага в резюме й не розкішниц максимум. Перевага то вже третя, четверта мова, а англійська, як то кажуть, то базовий мінімум.
І хочете прикол? Держава з нами наче й згодна. У Кабмінівській постанові про державний стандарт середньої освіти прямо заклали, що випускник звичайної школи виходить неї з англійською на рівні B1. А B1 за міжнародною шкалою – ніфіга собі, це «самостійний користувач», тобто людина, яка вже вільно тримає розмову, читає, розуміє. Тобто держава вважає B1 шкільним мінімумом, не вершиною.
Але давайте відверто, я прекрасно знаю, як ту англійську в школах вчать у реальному житті. Я сам незадоволений тим, як її викладали мені в середній школі. Той B1 на папері й той B1 у голові випускника – це ті дві великі одеські різниці. Норматив є, а мови немає.
То й що з того? А те, що далі це вже твоя відповідальність, а не школи. Ніхто не прийде та не довчить за тебе. Серйозний кримінал давно переріс районний суд. Транскордонні розслідування, FCPA, UKBA, санкційний комплаєнс, протидія відмиванню, активи за кордоном, Interpol, екстрадиції, запити про правову допомогу, Eurojust, майбутня інтеграція в європейську прокуратуру. Усе це фізично існує англійською. Не «бажано англійською», а просто англійською. Українська мова там не передбачена.
І сумно те, що у світовому рейтингу володіння англійською EF English Proficiency Index за 2023 рік ми на 45 місці зі 113 країн. І найтривожніше там не загальне місце. За даними того ж дослідження, в Україні за вісім років рівень англійської у наймолодшій групі, 18–20 років, упав на 89 пунктів. У старших, кому за тридцять і за сорок, навпаки, зріс. Хоча я був твердо впевнений, що для нинішнього покоління джунів англійська – це давно закрите питання й джуна без знання англійської не існує.