Помітив, що коли симптом замовкає і суб’єкт перестає спекулювати на доданій насолоді, той простір у мові, який займав запис симптому, звільняється для чогось, що може бути сказане про бажання. Давайте людською мовою перекладу. Коли завідувач кафедри історії філософії Олександр Васильович перестає фліртувати зі студентками, може виявитися діра в його звичному способі існування. Тобто сенс, який О. В. знаходить у роботі в університеті, може зникнути. Тоді постає питання: чого насправді хоче О. В.? Коли О. В. стикається з порожнім місцем, яке утворилося, йому потрібно щось на нього "прикласти". Може з’ясуватися, що пан викладач не викладач зовсім, і ніколи не хотів ним бути. Симптом підтримує опору суб’єкта на витіснене. Чому щось витісняється це феноменологічний вибір запису суб’єкта. Якщо перекласти на побутовий приклад: чому О. В. витіснив спогад про те, як його батько фліртував з дітьми, які приходили колядувати? Витіснення відбувається там, де є ухилення від символічного порядку. І те, як витіснене згодом розгортається в симптомі, демонструє структуру суб’єкта. Кожен суб’єкт феноменологічно використовує діри в "Іменах Батька" для досягнення додаткової насолоди. Закон завжди має діру питання лише в тому, яку позицію суб’єкт займає щодо цієї діри. О. В. може фліртувати зі студенткою, користуючись позицією "господаря", а може, навпаки, тримати дистанцію. Суб’єкт перезаписує себе в процесі аналізу, даючи енерції бажання можливість трансформуватися в оновлений симптом як новий спосіб обходження з несимволізованим залишком. Гнучкість аналітика є важливою складовою цього процесу,саме на початку аналізу він має змогу репрезентувати символічне обмеження в аналітичному просторі.