Нещодавно Тиміш Мельник на клавесині виконав мої п'єси в рамках своєї live-програми на каналі Vere Music Fund. Я виклав ці свої п'єси з нотами:📺можна послухати-подивитись🎶Там є таймкоди початку кожної з п'єсУ цих п'єсах мені важливо було поставитися до клавесину не як до "історичного" чи "екзотичного" інструменту, а як до інструменту зі зрозумілою та відчутною тілесністю, до інструменту-сучасника. Тому тут багато повторів, drone-подібних тривалих звучань-вслуховувань (у дусі La Monte Young), рок-подібних рифів, "вірусних" інтонацій.Про кожну п'єсу детальніше:Галантні Індії відсилають до відомої опери Рамо та популярної звідти п'єси. Це такий безпечно-приємний погляд на колонізоване та взагалі на Чуже як на слухняне і покірне. Я відштовхуюсь від цього образу — слухняного, галантного дикуна, і поступово трансформую його у бік більш реалістичної Дикості — без квадратності, з асиметрією, вслуховуванням, дивністю, нераціональністю.Нарцис і Ехо побудовані на очевидній грі натискання-відтискання клавіші: при відтисканні звучить виразний шум. П'єса лірична, задумлива, трохи сумна, і Нарцис і Ехо в якийсь момент долають свою різницю і пускаються в непристойні дії.Марія Барбара: назва відсилає до покровительки Доменіко Скарлатті; я уявляю собі альтернативну Марію Барбару — авангардну композиторку, яка досліджує щось на кшталт бартоківських та лігетівських підходів у темних будуарах ліссабонського, а згодом і мадридського королівського двору. Ця п'єса весела, смішна, її експериментаторсько-ігровий дух іноді переривається відверто романтичними, майже сентиментальними фрагментами. Тому що: чому б не уявити, що Марія Барбара і Доменіко — це криптоавангардна пара композиторів-коханців?