Псалом XCIX
Псалом [Давида] хвалебний.
¹ Викликніть Господу, вся земля!
² Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали.
³ Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми — народ Його і вівці пастви Його.
⁴ Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його — з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його.
⁵ Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід.
 
Псалом C
Псалом Давида.
¹ Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи.
² Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого.
³ Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу.
⁴ Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати.
⁵ Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл.
⁶ Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом непорочности, той буде служити мені.
⁷ Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду.
⁸ Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня.
 
Псалом CI
¹ Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
² Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
³ Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
⁴ Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
⁵ Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
⁶ Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
⁷ Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
⁸ Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
⁹ Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
¹⁰ Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
¹¹ Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
¹² Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
¹³ Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
¹⁴ Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
¹⁵ Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
¹⁶ І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
¹⁷ Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
¹⁸ Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
¹⁹ І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
²⁰ Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
²¹ щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
²² щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
²³ коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
²⁴ Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
²⁵ І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
²⁶ На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
²⁷ Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
²⁸ Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
²⁹ Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».