Статистика telegram каналу - @prayer_is_power

Третя книга Царств
Глава XXII
¹  Прожили три роки, і не було війни між Сирією й Ізраїлем.
² На третій рік Іосафат, цар Юдейський, пішов до царя Ізраїльського.
³ І сказав цар Ізраїльський слугам своїм: чи знаєте, що Рамоф галаадський наш? А ми так довго мовчимо, і не беремо його з руки царя Сирійського.
⁴ І сказав він Іосафату: чи підеш ти зі мною на війну проти Рамофа галаадського? І сказав Іоса­фат царю Ізраїльському: як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
⁵ І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь.
⁶ І зібрав цар Ізраїльський пророків, близько чотирьохсот чоловік, і сказав їм: чи йти мені війною на Рамоф галаадський, чи ні? Вони сказали: йди, Господь віддасть його в руки царя.
⁷ І сказав Іосафат: чи не­має­ тут ще пророка Господнього, щоб нам запитати через нього Господа?
⁸ І сказав цар Ізраїльський Іо­са­фату: є ще один чоловік, через яко­го можна запитати Господа, але я не люблю його, тому що він не про­рокує про мене доброго, а тільки лихе, — це Михей, син Іємвлая. І сказав Іо­­са­фат: не говори, царю, так.
⁹ І покликав цар Ізраїльський одного євнуха і сказав: сходи скоріше за Ми­хеєм, сином Іємвлая.
¹⁰ Цар Ізраїльський і Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на сідалищі своєму, одягнені у царський одяг, на пло­щі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
¹¹ І зробив собі Седекія, син Хенаани, заліз­ні роги, і сказав: так говорить Господь: цими забодаєш сиріян до знищення їх.
¹² І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.
¹³ Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, слова пророків одноголос­но передвіщають цареві добре; нехай би і твоє слово було згідне зі словом кожного з них; проречи і ти добре.
¹⁴ І сказав Михей: живий Гос­подь! я проречу те, що скаже мені Господь.
¹⁵ І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Михею! чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи ні? І сказав той йому: йди, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.
¹⁶ І сказав йому цар: ще і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини в ім’я Господа.
¹⁷ І сказав він: я бачу всіх ізраїльтян, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря. І сказав Господь: немає в них начальника, нехай повертаються з миром кожен у свій дім.
¹⁸ І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?
¹⁹ І сказав [Михей]: [не так; не я, а] вислухай слово Господнє: я бачив Господа, що сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло при Ньому, праворуч і ліворуч від Нього;
²⁰ і сказав Господь: хто схилив би Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше;
²¹ і виступив один дух, став перед лицем Господа і сказав: я схилю його. І сказав йому Господь: чим?
²² Він сказав: я вийду і зроблюся духом неправдивим у вус­тах усіх пророків його. Господь сказав: ти схилиш його і виконаєш це; піди і зроби так.
²³ І ось, тепер попус­тив Господь духа неправдивого у вуста всіх цих пророків твоїх; але Гос­подь прорік про тебе недобре.
²⁴ І підійшов Седекія, син Хенаани, і, вдаривши Михея по щоці, сказав: як, невже від мене відійшов Дух Гос­подній, щоб говорити в тобі?
²⁵ І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з однієї кім­нати в іншу, щоб сховатися,
²⁶ і сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градона­чаль­ника і до Іоаса, сина царя,
²⁷ і ска­жіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його скудно хлібом і скудно водою, доки я не повернусь у мирі.
²⁸ І сказав Михей: якщо повернешся у мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухай, весь народе!

Третя книга Царств
Глава XXI (продовження)
¹⁷ І було слово Господнє до Іллі фесвитянину:
¹⁸ встань, піди назустріч Ахаву, царю Ізраїльському, який у Самарії, ось, він тепер у винограднику Навуфея, куди прийшов, щоб узяти його у володіння;
¹⁹ і скажи йому: «так говорить Господь: ти убив, і ще вступаєш у спадщину?» і скажи йому: «так говорить Господь: на тім місці, де пси лизали кров Навуфея, пси будуть лизати і твою кров».
²⁰ І сказав Ахав Іллі: зна­йшов ти мене, во́роже мій! Він сказав: зна­йшов, бо ти віддався тому, щоб робити неугодне перед очима Господа [і прогнівляти Його].
²¹ [Так говорить Господь:] ось, Я наведу на тебе лиха і вимету за тобою і знищу в Ахава того, хто мочиться до стіни,­ й ув’язненого, і хто залишився в Ізраїлі.
²² І зроблю з домом твоїм так, як зро­бив Я з домом Ієровоама, сина Наватового, і з домом Вааси, сина Ахиїного, за образу, якою ти прогні­вив Мене і ввів Ізраїля в гріх.
²³ Також і про Ієзавель сказав Господь: пси з’ї­дять Ієзавель за стіною Ізре­еля.
²⁴ Хто помре у Ахава в місті, то­го з’їдять пси, а хто помре на полі, того роздзьобають птахи небесні;
²⁵ не було ще такого, як Ахав, який віддався б тому, щоб робити неугодне перед очима Господа, до чого підбурювала його дружина його Ієзавель;
²⁶ він чинив дуже мерзенно, поклоняючись ідолам, як робили аморреї, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих.
²⁷ Вислухавши всі слова ці, Ахав [розчулився перед Господом, ходив і плакав,] роздер одяг свій, і поклав на тіло своє веретище, і постився, і спав у веретищі, і ходив сумний.
²⁸ І було слово Господнє до Іллі фесвитянина [про Ахава], і сказав Господь:
²⁹ бачиш, як смирився переді Мною Ахав? За те, що він смирився переді Мною, Я не наведу лиха у його дні; у дні сина його наведу лиха на дім його.

Третя книга Царств
Глава XXI
¹  І було після цих подій: у Навуфея ізреелитянина в Ізреелі був виноградник поряд з палацом Ахава, царя Самарійського.
² І сказав Ахав Навуфею, говорячи: віддай мені свій виноградник; з нього буде в мене овочевий сад, бо він близько до мого дому; а замість нього я дам тобі виноградник кращий за цей, або, якщо вгодно тобі, дам тобі срібла, скільки він коштує.
³ Але Навуфей сказав Ахаву: вбережи мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину батьків моїх!
⁴ І прийшов Ахав додому стривожений і засмучений тим словом, яке сказав йому Навуфей ізреелитянин, говорячи: не віддам тобі спадщини батьків моїх. І [у збентеженому дусі] ліг на постіль свою, і відвернув лице своє, і хліба не їв.
⁵ І ввійшла до нього дружина його Ієзавель і сказала йому: від чого стривожений дух твій, що ти і хліба не їси?
⁶ Він сказав їй: коли я став говорити Навуфею ізреелитянину і сказав йому: «віддай мені виноград­ник твій за срібло, або, якщо хочеш, я дам тобі інший виноградник замість нього», тоді він сказав: «не віддам тобі виноградника мого, [спад­щини батьків моїх]».
⁷ І сказала йому Ієзавель, дружина його: що за цар­ство було б в Ізраїлі, якби ти так робив? встань, їж хліб і будь спокійним; я дістану тобі виноградник Навуфея ізреелитянина.
⁸ І написала вона від імені Ахава листи, і запечатала їх його печаткою, і послала ці листи до старійшин і знатних у його місті, які живуть з Навуфеєм.
⁹ У листах вона писала так: оголосіть посаду і посадіть Навуфея на перше місце в народі;
¹⁰ і проти нього посадіть двох негідних людей, які свідчили б на нього і сказали: «ти хулив Бога і царя»; і потім виведіть його, і побийте його камінням, щоб він помер.
¹¹ І зробили мужі міста його, старійшини і знатні, які жили в місті його, як наказала їм Ієзавель, так, як писано в листах, які вона послала до них.
¹² Оголосили посаду і посадили Навуфея на чолі народу;
¹³ і виступили двоє негідних людей і сіли проти нього, і свідчили на нього ці недобрі люди перед народом, і говорили: Навуфей хулив Бога і царя. І вивели його за місто, і побили його камінням, і він помер.
¹⁴ І послали до Ієзавелі сказати: На­вуфей побитий камінням і помер.
¹⁵ Почувши, що Навуфея побито камінням і він помер, Ієзавель сказала Ахаву: встань, візьми у володіння­ виноградник Навуфея ізреелитянина, який не хотів віддати тобі за срібло; бо Навуфея немає в живих, він помер.
¹⁶ Коли почув Ахав, що Навуфей [ізреелитянин] був убитий, [роздер одяг свій і надів на себе веретище, а потім] встав Ахав, щоб піти у виноградник Навуфея ізре­елитянина і взяти його у володіння.

Третя книга Царств
Глава XX (продовження)
²² І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміц­нися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе.
²³ Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх.
²⁴ Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников;
²⁵ і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.
²⁶ Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем.
²⁷ Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю.
²⁸ І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: «Господь є Бог гір, а не Бог долин», Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я — Господь.
²⁹ І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день.
³⁰ Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу.
³¹ І ска­зали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; мо­же, він пощадить життя твоє.
³² І оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: «пощади життя моє». Той сказав: хіба він живий? він брат мій.
³³ Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив­ його із собою на колісницю.
³⁴ І сказав йому Венадад : міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав : після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.
³⁵ Тоді один чоловік із синів про­рочих сказав іншому, за словом Гос­пода: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.
³⁶ І сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від ме­не. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його.
³⁷ І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями.
³⁸ І пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої.
³⁹ Ко­ли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: «охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант сріб­ла».
⁴⁰ Коли раб твій зайнявся тими й іншими справами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив.
⁴¹ Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків.
⁴² І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, на­род твій замість його народу.
⁴³ І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.

Третя книга Царств
Глава XX
¹ Венадад, цар Сирійський, зі­б­рав усе своє військо, і з ним були тридцять два царі, і коні і колісниці, і пішов, обложив Самарію і воював проти неї.
² І послав послів до Ахава, царя Ізраїльського, у місто,
³ і сказав йому: так говорить Венадад: срібло твоє і золото твоє — мої, і дружини твої і кращі сини твої — мої.
⁴ І відповів цар Ізраїльський і сказав: нехай буде за словом твоїм,­ господарю мій царю: я і все моє — твоє.
⁵ І знову прийшли посли і сказали: так говорить Венадад: я послав до тебе сказати: «срібло твоє, і золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені»;
⁶ тому я завтра, до цього часу, пошлю до тебе рабів моїх, щоб вони оглянули твій дім і доми тих, що служать при тобі, і все дороге для очей твоїх узяли у свої руки і винесли.
⁷ І скликав цар Ізраїльський усіх старійшин землі і сказав: зауважте і дивіться, він замишляє зло; коли він посилав до мене за дружинами моїми, і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив.
⁸ І сказали йому всі старійшини і весь народ: не слухай і не погоджуйся.
⁹ І сказав він послам Венадада: скажіть господареві моєму цареві: усе, щодо чого ти посилав у перший раз до раба твого, я готовий зробити,­ а цього не можу зробити. І пішли посли і віднесли йому відповідь.
¹⁰ І по­слав до нього Венадад сказати: нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо пороху самарійського вистачить по жмені для всіх людей, які йдуть за мною.
¹¹ І від­повів цар Ізраїльський і сказав: скажіть: нехай не хвалиться той, хто підперізується, як той, хто розперізується.
¹² Почувши це слово, Венадад, який пив разом з царями в наметах, сказав рабам своїм: облягайте місто. І вони облягли місто.
¹³ І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя Ізраїльського, і сказав: так говорить Господь: чи бачиш усе це велике полчище? ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я Господь.
¹⁴ І сказав Ахав: через кого? Він сказав: так говорить Господь: через слуг обласних начальників. І сказав [Ахав]: хто почне битву? Він сказав: ти.
¹⁵ [Ахав] пере­лічив слуг обласних начальників, і зна­йшлося їх двісті тридцять два; після них перелічив увесь народ, усіх синів­ Ізраїлевих, сім тисяч.
¹⁶ І вони виступили опівдні. Венадад же напив­ся доп’яну в наметах разом з царями,­ із тридцятьма двома царями, які допомагали йому.
¹⁷ І виступили спершу слуги обласних начальників. І по­слав Венадад, і донесли йому, що люди вийшли із Самарії.
¹⁸ Він сказав: якщо за миром вийшли вони, то схопіть їх живими, і якщо на війну вийшли, також схопіть їх живими.
¹⁹ Вийшли з міста слуги обласних начальників, і військо за ними.
²⁰ І вражав кожен супротивника свого; і ­по­бігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. Венадад же, цар Си­­­рійський, урятувався на коні з верш­никами.
²¹ І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і зробив велику поразку серед сиріян.

Третя книга Царств
Глава XIX
¹  І переповів Ахав Ієзавелі все, що зробив Ілля, і те, що він убив усіх пророків мечем.
² І послала Ієзавель посланця до Іллі сказати: [якщо ти Ілля, а я Ієзавель, то] нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо я завтра до цього часу не зроблю з твоєю душею того, що зроблено з душею кож­ного з них.
³ Побачивши це, він встав і пішов, щоб урятувати життя своє, і прийшов у Вирсавію, що в Юдеї, і залишив слугу свого там.
⁴ А сам відійшов у пустелю на день путі і, прийшовши, сів під ялівцевим кущем, і просив смерти собі і сказав: досить уже, Господи; візьми душу мою, бо я не кращий за батьків моїх.
⁵ І ліг і заснув під ялівцевим кущем. І ось, ангел торкнувся його і сказав йому: встань, їж [і пий].
⁶ І глянув Ілля, і ось, біля голови його печений корж і глечик води. Він поїв і напився і знову заснув.
⁷ І повернувся ангел Господній удруге, торкнувся його і сказав: встань, їж [і пий], бо далека дорога перед тобою.
⁸ І встав він, по­їв і напився, і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорива.
⁹ І увійшов він там у печеру і ночував у ній. І ось, було до нього слово Господнє, і сказав йому Господь : що ти тут, Іллє?
¹⁰ Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, тому що сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її.
¹¹ І сказав: вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь;
¹² після зем­летрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого віт­ру, [і там Господь].
¹³ Почувши це , Ілля закрив лице своє милоттю своєю,­ і вийшов, і став біля входу в печеру. І був до нього голос і сказав йому: що ти тут, Іллє?
¹⁴ Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, бо сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували жертовники Твої і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її.
¹⁵ І сказав йому Господь: піди назад своєю доро­гою через пустелю в Дамаск, і коли прийдеш, то помаж Азаїла на царя над Сирією,
¹⁶ а Іиуя, сина Намессіїного, помаж на царя над Ізраїлем; Єлисея ж, сина Сафатового, з Авел-Мехоли, помаж на пророка замість себе;
¹⁷ хто втече від меча Азаїлового, того умертвить Іиуй; а хто вряту­ється від меча Іиуєвого, того умер­т­вить Єлисей.
¹⁸ Утім, Я залишив між ізраїльтянами сім тисяч [мужів]; всіх цих коліна не схилялися перед Ва­алом, і всіх цих уста не цілували його.
¹⁹ І пішов він звідти, і зна­йшов Єлисея, сина Сафатового, коли він орав; дванадцять пар [волів] було в нього, і сам він був при дванадцятій. Ілля, проходячи повз нього, кинув на нього милоть свою.
²⁰ І залишив [Єлисей] волів, і побіг за Іллею, і сказав: дозволь мені поцілувати батька мого і матір мою, і я піду за тобою. Він сказав йому: піди і приходь назад, бо що зробив я тобі?
²¹ Він, відійшовши від нього, взяв па­ру волів і заколов їх і, запаливши плуг волів, засмажив м’ясо їх, і роздав людям, і вони їли. А сам встав і пішов за Іллею, і став служити йому.

Третя книга Царств
Глава XVIII (продовження)
²⁵ І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте.
²⁶ І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи:­ Ваале, почуй нас! Але не було ні ­го­ло­­су, ні відповіді. І скакали во­ни бі­ля­­ жертовника, який зробили.
²⁷ Опів­­дні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться!
²⁸ І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них.
²⁹ Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фес­витянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жерт­воприношення. Вони відійшли і замовкли.]
³⁰ Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній.
³¹ І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль­ буде ім’я твоє.
³² І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Госпо­да, і зробив навколо жертовника рів, міст­кістю у дві сати зерна,
³³ і поклав дро­ва [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова,
³⁴ і сказав: на­повніть чоти­ри відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зро­били втретє,
³⁵ і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою.
³⁶ Під час приношення вечір­ньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків­ та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм.
³⁷ Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Гос­поди, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе].
³⁸ І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові.
³⁹ Побачивши це , весь на­род упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог!
⁴⁰ І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваало­вих, щоб жоден з них не сховався. І схо­пили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там.
⁴¹ І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу.
⁴² І пішов Ахав їсти і пи­ти, а Ілля зійшов на верхівку Карми­ла і схилився до землі, і поклав ли­це­ своє між колінами своїми,­
⁴³ і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів.
⁴⁴ На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від мо­ря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжд­жай, щоб не застав тебе дощ».
⁴⁵ Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов вели­кий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель.
⁴⁶ І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.

Третя книга Царств
Глава XVIII
¹ Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю.
² І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же силь­ний був у Самарії.
³ І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким,
⁴ і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою.
⁵ І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не поз­бутися худоби.
⁶ І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою.
⁷ Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє?
⁸ Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут».
⁹ Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умерт­вити мене?
¹⁰ Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе;
¹¹ а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут».
¹² Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї.
¹³ Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою?
¹⁴ А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене.
¹⁵ І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогод­ні я покажуся йому.
¹⁶ І пішов Авдій­ назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі.
¹⁷ Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля?
¹⁸ І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам;
¹⁹ тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі.
²⁰ І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил.
²¹ І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи дов­го вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова.
²² І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних];
²³ нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу;
²⁴ і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бо­га мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І від­повів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так].

Третя книга Царств
Глава XVII
¹  І сказав Ілля [пророк], фес­витянин, із жителів галаадських, Ахаву: живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом.
² І було до нього слово Господнє:
³ піди звідси і по­вер­нися на схід і сховайся біля пото­ку Хорафа, що навпроти Йордану;
⁴ з цього потоку ти будеш пити, а во‌ронам Я повелів годувати тебе там.
⁵ І пішов він і зробив за словом Господнім; пішов і залишився біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану.
⁶ І во‌рони приносили йому хліб і м’ясо вранці, і хліб і м’ясо ввечері, а з потоку він пив.
⁷ Коли минув деякий час, цей поток висох, бо не було дощу на землю.
⁸ І було до нього слово Господнє:
⁹ встань і піди в Сарепту сидонську, і залишайся там; Я повелів там жінці вдові годувати тебе.
¹⁰ І встав він і пішов у Сарепту;­ і коли прийшов до воріт міста, ось, там жінка вдова збирає дрова. І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися.
¹¹ І піш­­ла вона, щоб взяти; а він закричав услід їй і сказав: візьми для мене і шматок хліба в руки свої.
¹² Вона сказала: живий Господь Бог твій! у мене нічого немає печеного, а тільки є жменя борошна в діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо.
¹³ І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що‌ ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш після;
¹⁴ бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю.
¹⁵ І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля; і годувалася вона, і він, і дім її деякий час.
¹⁶ Борошно в діжці не вичерпувалося, й олія в глечику не убувала, за словом Господа, яке Він прорік через Іллю.
¹⁷ Після цього занедужав син цієї жінки, господині дому, і хвороба його була така сильна, що не залишилося в ньому дихання.
¹⁸ І сказала вона Іллі: що мені і тобі, чоловіче Божий? ти прийшов до мене нагадати гріхи мої й умертвити сина мого.
¹⁹ І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її, і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль,
²⁰ і воз­звав до Господа і сказав: Господи Боже мій! невже Ти і вдові, у якої я перебуваю, зробиш зло, умертвивши сина її?
²¹ І простягнувшись над отроком тричі, він воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! нехай повернеться душа отрока цього в нього!
²² І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа отрока цього в нього, і він ожив.
²³ І взяв Ілля отрока, і вивів його зі світлиці у дім, і віддав його матері його, і сказав Ілля: дивися, син твій живий.
²⁴ І сказала та жінка Іллі: тепер-то я узнала, що ти чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх істинне.­

Третя книга Царств
Глава XVI (продовження)
²⁰ Інші діла Замврія і змова його, яку він учинив, описані в літописі царів ізраїльських.
²¹ Тоді розділився народ ізраїльський надвоє: половина народу стояла за Фамнія, сина Гонафового, щоб поставити царем його, а половина за Амврія.
²² І взяв гору народ, який за Амврія, над народом, який за Фамнія, сина Гонафового, і помер Фамній, і став царем Амврій.
²³ На тридцять першому році Аси, царя Юдейського, став царем Амврій над Ізраїлем і царював дванадцять років. У Фирці він царював шість років.
²⁴ І купив Амврій гору Семерон у Семира за два таланти сріб­ла, і забудував гору, і назвав побудоване ним місто Самарією, за ім’ям Семира, власника гори.
²⁵ І робив Амврій неугодне перед очима Гос­пода і чинив гірше за всіх, які бу­ли перед ним.
²⁶ Він у всьому ходив шляхом Ієровоама, сина Наватового, й у гріхах його, якими той увів у гріх ізраїльтян, щоб прогнівляти Господа Бога Ізраїлевого ідолами своїми.
²⁷ Інші діла Амврія, які він учинив, і мужність, яку він показав, описані у літописі царів ізраїльських.
²⁸ І спочив Амврій з батьками своїми і похований у Самарії. І став царем Ахав, син його, замість нього.­
²⁹ Ахав, син Амвріїв, став царем над Ізраїлем у тридцять восьмий рік Аси, царя Юдейського, і царював Ахав, син Амврія, над Ізраїлем у Самарії двадцять два роки.
³⁰ І робив Ахав, син Амврія, неугодне перед очима Господа більше за усіх, які були раніше нього.
³¹ Мало було для нього впадати у гріхи Ієровоама, сина Наватового; він узяв собі за дружину Ієзавель, дочку Ефваала, царя Сидонського, і став служити­ Ваалу і поклонятися йому.
³² І поставив він Ваалу жертовник у капищі Ваала, яке побудував у Самарії.
³³ І зробив Ахав діброву, і більше за усіх царів ізраїльських, які були ра­ніше нього, Ахав робив те, що прогнівляло Господа Бога Ізраїлевого, [і погубив душу свою].
³⁴ В його дні Ахиїл вефилянин побудував Єрихон: на первістку своєму Авирамі він поклав підвалини його і на молодшому своєму сині Сегубі поставив ворота його, за словом Господа, яке Він прорік через Ісуса, сина Навина.­