Книга пророка Даниїла
Глава X
¹ У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і зрозумів це видіння.
² У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів.
³ Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів.
⁴ А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру,
⁵ і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані золотом з Уфаза.
⁶ Тіло його — як топаз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей.
⁷ І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися.
⁸ І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости.
⁹ І почув я голос слів його; і як тільки почув голос слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі.
¹⁰ Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх.
¹¹ І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом.
¹² Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би за словами твоїми.
¹³ Але князь царства Перського стояв проти мене двадцять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.
¹⁴ А тепер я прийшов звістити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів».
¹⁵ Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів.
¹⁶ Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст моїх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили.
¹⁷ І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені».
¹⁸ Тоді знову доторкнулася до мене та людська подоба й укріпила мене
¹⁹ і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся, мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене».
²⁰ І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції.
²¹ Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.