Псалом XXXVII (XXXVIII)¹ Псалом Давидів. На пам’ятку.² Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,³ бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...⁴ Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,⁵ бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,⁶ смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...⁷ Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,⁸ бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...⁹ Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...¹⁰ Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.¹¹ Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...¹² Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...¹³ Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!¹⁴ А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...¹⁵ І я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,¹⁶ бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!¹⁷ Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!¹⁸ Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,¹⁹ бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!²⁰ А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...²¹ Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...²² Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,²³ поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє! Псалом XXXVIII (XXXIX)¹ Для дириґента хору. Єдутуна. Псалом Давидів.² Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.³ Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.⁴ Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:⁵ Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!⁶ Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива!⁷ У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!⁸ А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!⁹ Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!¹⁰ Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,¹¹ забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...¹² Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота!¹³ Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!¹⁴ Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!