Більшість з нас прожило своє життя у стійкій вірі у зрозумілій ліберальній моделі світу, де глобалізація та відкриті ринки формула стійке розуміння подальшого сталого розвитку, ми вірили що американські фонди контролюють демократичні інституції, а Сорос зараз розвине у нас антикорупційні сили. Все задля великого щасливого майбутнього. Сила НАТО давала надію, що хоча б старий світ буде жити в мірі без великих загроз. Китай нас хвилював виключано зростаючим населенням, Північна Корея були дикою шляпою, а найбільші можливі потрясіння для нас були у вигляді місцевих революцій, які в першу чергу мали на меті доєднатися до утопії Європи. Європа ж упарювалась у зелену енергетику, щастя для всіх прибулих, мультикультуралізм та повагу до меншостей. Милі добряки з великими бюджетами.І от, виявилося, що зниження викидів впливає на промисловість трохи сильніше ніж хотілося, а паруючі заводи Китаю лише виграють. Виявляється, що переварити мігрантів не так просто і вони не готові до мульткультуралізму, а їх наявність лише дратує людей та посилює децентралізаційні партії, які тяжіють до диктатур. Виявляється економічні зв'язки можуть і не стримати найбільші країни від війни на захоплення територій. Виявилося, що миролюбива політика розбещує молодь і та тепер не хоче служити у арміях. А високотехнологічна гордість в озброєннях не витримує змагання проти масовості та терору. А паралельно всі міжнародні організації терплять краху перед дійсно серйозними викликами.Це були гарні часи, це була Pax Americana, ми дивились Альфа, мультики від Піксар і думали, що так буде вічно. Готові до нових часів та правил гри?