Принесла вам до кави японське слово oubaitori - "оубайторі".Дослівно - чотири дерева в одному слові: сакура, уме, момо, сумомо. На український лад - вишня, слива, персик, японська слива.Слово, по суті, означає, що кожне дерево цвіте по-своєму, у свій час, своїм цвітом. І людині не треба ставати сакурою, якщо вона слива. Не треба порівнювати себе з іншими. Хтось цвіте тихо у своєму дворі. Хтось на Хрещатику, ще й так, що всі зупиняються і фотографуються. Хтось узагалі спочатку три роки виглядає як суха гілка, а потім раптом: здрастуйте, я персик.Це - поширене значення, яке вам відомо. Та я принесла вам ще одне, власне міркування. Про те, що в нас як у тому дереві - може бути і сакура, яка прагне краси. І слива, яка витримує холод. І персик, який хоче соковитості. І вперта японська слива, яка взагалі не збирається пояснювати, чому вона така.Ми часто вимагаємо від себе цілісності як однаковості: щоб усе всередині було логічне, зібране, зрозуміле й бажано в одному кольорі.Але ж - оубайторі.Коротше, не обов'язково пити гірку, міцну, чорну каву. Пийте, що хочете. Навіть капучино з сиропом. У Ботанічному саду. ☕️☕️☕️🧋💭☕☕️☕️🥤☕️🌟