Інсайти вчорашньої інтервізійної групи: професійні рефлексії, клінічні нотатки, мікроспостереженняПо кейсу №1. Іноді запит клієнта стосується не факта зради, а того, як взагалі з нею бути. Як сказати партнеру, що ти знаєш. Як витримати його реакцію. Як не розвалитися від горя. Як не зірватися в істерику, погрози, благання чи допит. І як не зробити вигляд, що нічого не сталося. Бо тут щільний вузол: одному не подобається, що його брехню побачили, другому - що йому брехали. Плюс страх втрати. Мінус довіра. Гірший сценарій - лишитися жити у страху і брехні. У такому випадку пара отримує подовжене отруєння стосунків. Дорослий крок - визнати реальність. Сказати: "я знаю", "мені боляче", "я не хочу більше жити в брехні". І говорити про те, що з цим робити далі. Інакше близькість не відновлюється.
По кейсу №2. Іноді клієнт формулює запит не "як вийти з токсичних стосунків", а "як витримувати їх далі". І це дуже непросте місце для терапевта. Бо на перший погляд все зрозуміло: людина страждає, їй погано, потрібна допомога. Розширити контейнер. Додати опор. Навчити регуляції. Допомогти не розвалюватися після кожного приниження, знецінення, газлайтингу, покарання мовчанням чи емоційних гойдалок. Але тут є пастка. Бо терапевта кличуть не в процес виходу з руйнівної ситуації, а в процес її кращого обслуговування. По суті - лагодити людину об реальність, яка її системно псує. Вчити дихати в отруєному приміщенні. І все ж, при всій очевидності, це не терапевт вирішує, виходити клієнту з таких стосунків чи ні. Це рішення клієнта.
Коротше, вчора були стосункові кейси. Про те, скільки людина іноді платить за збереження зв’язку. Короткий висновок: дорого, часом надто дорого. Наступна інтервізія - за тиждень.6 квітня 2026, понеділок18:00 - 21:00 (за Києвом)

Про групові інтервізії та можливість приєднатися.