Статистика telegram channel - @poroblenopodcast

Малина, чорниця, журавлина, лохина та інші ягоди посідають важливе місце не лише на наших тарілках, але й у традиційній культурі. Сезонний збір ягід має свої особливості. Він оповитий специфічними ритуалами й віруваннями, а ягоди здавна відомі своїми лікарськими властивостями.Про секрети ягід сьогодні розповість дослідниця традиційного збиральництва, кандидатка історичних наук Алла Дмитренко:🫐 Коли і як саме починали збирати ягоди? 🍓 Як їх заготовлювали та споживали? 🫐 Які вірування були довкола першої ягоди?🍓 Чи були пожертви лісу?🫐 Як звучать ягідні пісні?🍓 Хто така перейма?Вмикайте ягідний випуск “Пороблено”, щоб дізнатися більше про культуру збиральництва, унікальні обряди завершення сезону і найнезвичайніші гастрономічні поєднання. Ви точно захочете спробувати ці нові страви.За найкращий коментар ви можете виграти книгу Алли Дмитренко “Збирання лісових ягід в етнокультурній спадщині Пpaвoбеpежнoгo Пoлiccя Укpaїни”. Ходіть дивитися і коментувати сюди:https://www.youtube.com/watch?v=qW_kTlpKyTIСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Що спільного у Гаррі Поттера та вашої прапрабабці?Обоє знали, що бузина — не просто красивий кущик біля паркана. Але в той час, як європейці ставилися до бузини прихильно, українці обходили її стороною.В Європі бузиною ворожили на судженого та лікували хворих, наші ж предки її боялись настільки, що навіть шептухи з нею поводились обережно. «Біля бузини не можна було спати, ламати її, палити чи навіть просто наближатися, особливо в темну пору доби», — зазначає Дарʼя Анцибор.Все тому, що вірили, начебто бузина — це «квартира» для нечистого. «Там, де вітер шарудить,Бузиновий цар сидить.Брови в нього волохаті,Сиві косми пелехаті.Очі різні, брови грізні,Кігті в нього як залізні,Руки в нього хапуни —Так і схопить з бузини!»— писала Ліна Костенко.Хочете дізнатися більше про магічні дерева українців — дуб, калину, тополю й вербу?Дивіться повний випуск з Анною Ніколаєвою та Дарʼєю Анцибор:«Ламати калину, дати дуба, стати тополею: що символізують дерева в українській традиції»:https://www.youtube.com/watch?v=Js4ryj_Cx38Слухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Навіщо досліджувати рештки тварин?«Археологи копають або могили, або смітники. А поховання тварин — це обидва в одному», — каже зооархеолог Леонід Горобець з каналу @stromata .І це не жарт. Рештки тварин — це не лише відповідь на запитання «чия це кістка?», а й ціла історія про стосунки з людьми. Була тварина домашньою чи священною? Їжею чи другом? Де жила і чим її годували?Кого приручили раніше — кота чи собаку? Звідки взялися кури? А журавлі на подвір’ї — це правда чи міф? Як і коли індики потрапили до українців?Відповіді на всі ці питання — у землі. Зооархеологи розкопують не просто кістки, а людські історії: у тому, як, з ким і чому поховали кота, курку чи собаку, захована не тільки доля тварини, а й світ людей.А як ховають тварин сьогодні? І як на поховання впливають діти?Про це — у новому випуску подкасту «Більше ніж члени сім’ї: що можуть розповісти місця поховання домашніх улюбленців». Там і про цвинтарі, і про кота Тіму, і про дітей, і хомʼяків, і подорожі котів-мореплавців, і про археологів, які все це вивчають:https://youtu.be/vN66QaLiC94Слухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

В чому небезпека міфів?Усталені міфи — це як GPS для нашої свідомості. Вони допомагають орієнтуватися в складному світі, повному різноманітної інформації.Найчастіше міфи дають нам готову, просту, зрозумілу відповідь на складні питання. І це дуже зручно, бо не потрібно напружуватися, думати, аналізувати. І саме тому — небезпечно.А тепер згадайте, чи чули ви, що козаки носили тільки шаровари чи що характерники були елітою Січі? У це зручно вірити. Але чи це правда?Небезпека міфів №1 — вони блокують мислення. «Міф пропонує готові відповіді. І замість того, щоб думати, людина просто вірить», — каже історик Олексій Сокирко.Небезпека міфів №2 — їх використовують як інструмент маніпуляції.Пан Олексій пояснює: «Усі тоталітарні режими будували власні міфології. Вони підміняли реальність легендами, простими істинами, які не потребували доведень. І в цьому — справжня загроза». Небезпека міфів №3 — міф паралізує розвиток.«Коли людина повністю покладається на міф, вона перестає прагнути більшого. Суспільство заспокоюється в ілюзії «все стабільно і зрозуміло». Особливо якщо реальні знання — незручні або неприємні. І ось тоді міф стає отрутою, яка не вбиває миттєво, але поступово послаблює критичну свідомість».А чи може міф бути корисним?Так, коли міф — не клітка, а компас. Коли він дає напрямок, але не забороняє шукати нові маршрути. І таке можливо лише у вільному суспільстві, де дозволено сумніватися, сперечатися, думати.Як і будь-яке суспільство, ми приречені на міфи. Але які з них варто берегти, а які — переглядати?Козаки-пірати, характерники-відлюдники, тільки шаровари й інші стереотипи про козацтво. Що з цього правда, а що — романтична вигадка?Вмикайте випуск «Лицарі, вічні парубки, пірати та характерники. Який козацький міф нам потрібен?» з Олексієм Сокирком та Анною Ніколаєвою і дізнавайтеся більше:https://youtu.be/LlISV-yS4fkСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Як гуцульське весілля, давній гуцульський плєс та Галаганівський вертеп отримали змогу опинилися на сцені сучасного театру і збирають аншлаги?«Якщо говорити про гуцулів, то в них у смерті, весіллі, коляді — все наповнене глибиною. Одна з моїх найулюбленіших фраз Станіслава Вінценза: “У гуцулів не було театрів, не було філармоній — тому театр приходив до них у хату. Вони з усього робили театр”. Тому наші вистави “Коляда та й плєс … Ізпрежди віка…” та “Гуцульське весілє” — це не просто вистави. Це відновлення памʼяті», — розповідає Ростислав Держипільський, народний артист України, актор, режисер і художній керівник Франківського драмтеатру.Спектаклі поставлені на основі монументальної праці Володимира Шухевича “Гуцульщина” та текстів Вінценза. Гуцульські традиції органічно доповнює реконструкція найдавнішого лялькового вертепу — Галаганівський (Сокиринський) вертеп бере свій початок ще з XVII століття. Першими його акторами були представники Київського та Львівського братств, а також студенти Києво-Могилянського колегіуму.У виставах усе автентичне: діалект, обряди, співи й навіть той самий гумор. Дивіться повний випуск «Крізь терни до глядачів: театр як новий тренд і колективна терапія. Пояснює Ростислав Держипільський» і дізнавайтесь більше:🎭 Чому гуцульське весілля, похорон та інші давні традиції наших предків зараз стають театральними хітами. 🎭 Як зароджувався та виживав український театр. 🎭 У чому феномен Леся Курбаса. Дивитися епізод на YouTube: https://youtu.be/3WCw1vTfIwgСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні вкотре ж приводом нагадати нам, як важливо боротися з залишками радянсько-російської пропаганди. Десятиліттями плодилися міфи, чимало з яких і досі циркулюють у певних колах. Та чи не найбільше спекуляцій склалося довкола Української повстанської армії, з чим українські історики борються і сьогодні. Якщо ви досі маєте сумніви щодо правильності перейменування вулиць на честь Степана Бандери та Романа Шухевича, бо вони буцімто співпрацювали з нацистами, і хочете розібратися, що сталося на Волині, вмикайте наш новий епізод. Розвінчувати міфи довкола УПА нам сьогодні буде допомагати історик Ярослав Коретчук, ексдиректор Музею визвольних змагань в Івано-Франківську.Анна Ніколаєва розпитала нашого гостя:Чи співпрацювала УПА з нацистами?Який стосунок УПА мала до масових вбивствах євреїв, наприклад, у Бабиному Яру або у Львові?Чи в лавах УПА були лише етнічні українці?Чи причетна УПА до Волинської трагедії? Вмикайте, щоб дізнатися більше:https://www.youtube.com/watch?v=WTTLWPAVZXcСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Що треба знати про дукачі?«Дукач — це прикраса, яка в різних регіонах України мала свої форми. Наприклад, на Київщині дукач або довкач — це була монета Російської імперії певного номіналу з вушком, яку кріпили до намиста і так носили», — розповідає Володимир Щибря, етнолог, колекціонер, кандидат історичних наук.Чому українки використовували імперські монети?Найчастіше для дукачів брали царські монети просто тому, що вони були доступні. Подекуди дукачі робили з австрійських, французьких чи турецьких монет — усе залежало від регіону та торгівельних зв’язків.Дукачі носили лише багаті?«Що більший номінал дукача носила дівчина, то заможнішою вважалась її родина. Рубль, 50 копійок, 25 — це було престижно. А чим менший — тим гірше», — пояснює пан Володимир.Але дукач був не просто прикрасою — це був знак статусу, інвестиція. А також частина весільного чи святкового образу.Чим відрізнялися дукачі Лівобережжя та Правобережжя? Чому «дукати» в Instagram — це сучасна фантазія? Чому від прикрас могла боліти шия? І як прикраси розповідали про багатство родини більше, ніж хата чи поле?Відповіді — у повному випуску з Анною Ніколаєвою та Володимиром Щибрею:«Світ українських прикрас: від ґерданів і дукачів до алюмінієвих перснів та венеційських пацьорків»:https://youtu.be/hLegYmlYQGkСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Символи, які вважали передвісниками трагедії на ЧАЕС: біблійне пророцтво, аномалії в природі, віщування ромівПісля аварії на атомній станції люди почали пригадувати різні тривожні знаки, передчуття, символи. Як через історії з передбаченням намагалися раціоналізувати катастрофу? Пророцтво з ОдкровенняЧорнобиль — синонім полину. Саме тому біблійний фрагмент з Одкровення Іоанна Богослова отримав нове прочитання: «І впала з неба зірка, що горіла, як смолоскип… І ім’я їй — Полин. І багато вод стали гіркими…»Для багатьох ця паралель стала сакральним підтвердженням, що трагедія мала статися. Аномалії в природі1985-й, рік до аварії, запам’ятався як «грибний». За народними віруваннями, якщо грибів дуже багато — це до великої біди: війни, хвороб, голоду тощо. Також восени цвіли фруктові дерева.Віщування ромівШирилися чутки, що роми, які ворожили місцевим, попереджали про катастрофу. «Я бачу казенний дім» або «Ти в своєму домі не житимеш», — говорили вони.Нечисте місцеБудівництво Чорнобильської АЕС від самого початку багатьом здавалося неправильним. Місцеві казали, що станцію зводили на нечистому місці «на плавунах, на болотах, де не ходили люди».Ці слова не мали підтвердження у документах, але мали величезну силу в народній уяві. Чому у 70-х Прип’ять називали містом майбутнього та вважали повністю безпечним? Що сталося з природою та тваринами, які залишилися в зоні ураження? Чому всупереч усьому люди поверталися додому в зону ураження? Хто такі та чим займаються поціновувачі естетики Чорнобиля? Чому трагедію на Чорнобилі вважають каталізатором занепаду СРСР?Відповіді — у випуску «Мирний атом і гіркий полин: як Чорнобиль змінив людські долі та став частиною масової культури» з Анною Ніколаєвою та Дарʼєю Анцибор.Дивіться новий епізод на YouTube:https://youtu.be/8ul5gVxLtDwСлухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Що треба було покласти у великодній кошик XVIII століття, аби не осоромитися? Великодній кошик–2025 всі охочі вже склали й навіть встигли зʼїсти. А сьогодні пропонуємо повернутися на понад 200 років назад. У 1786 році Панас Шафонський записав, що святили на Великдень:🥮паску з пшеничного борошна, із шафраном, медом або, якщо пощастить, тростинним цукром;🥚крашанки та писанки, останні коштували дорожче;🐑смажене порося або ягня;ковбасу, сало, смажену рибу;чорний хліб, хрін і сіль.🐖До речі, ціле поросятко — це не перебільшення. Багатші родини освячували запечене порося, бідніші — ягня.А як це все вміщалося в кошик?«Чи був, власне, кошик? Можливо, десь і був. Але уявіть, у вас є порося — воно ж немаленьке, є паска, ще й чимала, сало, ковбаса, хрін, сіль, ще й чорний хліб. То все несли або в кількох кошиках, або в хустках чи полотні, або в ночвах. У Карпатах, наприклад, були спеціальні пасківники — щоб нести тільки паску», — ділиться Вадим Назаренко — історик, кандидат історичних наук, співробітник Національного музею народноі‌ архітектури та побуту Украі‌ни в Пирогові.На що була схожа традиційна паска? Скільки яєць могла нести курка 200 років тому — і чому кожне було цінне? Як митрополит Петро Могила на Великдень збирав тисячі крашанок і роздавав поцілунки гарним прихожанкам? Чи правда, що за мішок цукру можна було купити хату? Та чому наші предки так любили гречку?Відповіді — у повному випуску подкасту «Що раніше їли на Великдень: писанка за копійку, канарський цукор, шафран, кориця і печене порося»:https://youtu.be/aDvR5njPJZw?si=hVdwuQNXItY0wGP8А якщо вас цікавить, як святкували раніше обливаний понеділок, то пропонуємо долучитися до тих, хто підтримує нас фінансово і має доступ до унікального контенту:https://linktr.ee/porobleno

Сьогодні, почувши словосполучення “великодній кошик”, ми всі уявляємо досить усталений список продуктів, які туди покладемо. Але чи так само виглядав кошик 200–250 років тому? Про те, як святкували Пасху до того, як масово з’явилися фіксації етнографів, як заготовляли і зберігали продукти, де купували такі омріяні тогочасні делікатеси та чи були рідкістю прянощі розповідає Вадим Назаренко — історик, кандидат історичних наук, співробітник Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові.Вмикайте наш новий великодній випуск, щоб дізнатися: 🧺 Що було у великодньому кошику українців 200 років тому?🧺 Чи був, власне, сам кошик?🥚 Якої форми була паска і з якого борошна її пекли?🥚 Де українці купували шафран, імбир і корицю?🥚 Та як часто вживали ці прянощі?Для тих, хто підтримує наш подкаст фінансово, ми підготували окремий випуск про традицію святкування обливаного понеділка. Долучайтеся до спільноти наших благочинців, щоб мати доступ до унікального контенту.https://youtu.be/aDvR5njPJZw?si=hVdwuQNXItY0wGP8Слухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno