Що не так з «Донбасом»? Чому начебто звичайна назва може бути проблемною?

З одного боку все прозоро: «Донбас» – це скорочення назви Донецького кам'яновугільного басейну?

Утім, з іншого починаються нюанси. На жаль, у повсякденному житті «Донбас» давно не використовують для означення вугільного басейну. Натомість так називають нібито окрему територію всередині України, яка не є етнографічним регіоном, а працює на розмивання усталених уявлень про кордони та ідентичність.

Ще до утворення Радянського Союзу Ленін просував політику розпорошення, щоб легше управляти територіями. Саме тому намагалися створювати окремі утворення: Одеську, Тавридську та Донецько-Криворізьку республіки.

Мета полягала в тому, щоб розмити уявлення про єдину українську географію й тим самим відібрати в українців право боротися за незалежність держави, якої начебто не існує.
Нічого не нагадує? Так само працює російська пропаганда із сумнозвісними «ЛНР» і «ДНР».

Радянська соціальна інженерія забороняла жителям Донеччини та Луганщини мати українське минуле й українське коріння, а тим паче — пам'ятати про європейське. Адже у XIX столітті сюди активно надходили іноземні інвестиції. Британські, бельгійські, французькі та німецькі інженери відкривали шахти й заводи, привозили сюди свої сім'ї, а разом із ними — європейську культуру, моду, архітектуру та нові способи організації життя.

Натомість радянська влада хотіла одного — щоб люди «терпіли жити». А для цього потрібно було створювати міфи. Так завдяки пропаганді формувалася нав'язана ідентичність, сконструйована з міфів про Донбас.

З одного боку — міф про Донбас як «золоту землю». З іншого — повністю надуманий образ надзвичайно сильного шахтаря, металурга чи робітника. Навіть жінка в цьому міфі мала бути передусім сильною працівницею — як Паша Ангеліна, яка могла працювати на тракторі 24/7. Але тут не було місця для простої людини, яка хоче жити, кохати, спілкуватися й мріяти.

Так формувалася нав'язана ідентичність — люди починали грати ролі, які їм пропонувала система. Російська пропаганда навіть дійшла до того, що почала називати так званих «донбасят» окремим етносом.

«За базар отвєтіш» — звідки ця характерна донецька конкретика?
Якою була європейська Донеччина та Луганщина до приходу радянської влади?
Чому донеччани досі носять ключі від своїх покинутих квартир?
Як війна змінює пам'ять про Донецьк?
Якщо Донбасу не існує, то що тоді є натомість?
Як з часом змінюються символи Донецька?

Вмикайте випуск «Хто вигадав Донбас: як формували образ Сходу України та «донецьку ідентичність» з Антоном Лягушею: https://youtu.be/CpCiUc70gTU