🥚

У першу неділю після Великодня ми відзначаємо Провідну неділю (проводи, гробки, гробики, красну горку). Це свято щороку запускає в соцмережах гарячі суперечки. Через традицію влаштовувати застілля на кладовищах. Одні кажуть, що це не наш звичай і пережиток язичництва. Інші — захищають і стверджують, що саме так робили наші прапрапра. А як було насправді? Олена Боряк, етнологиня, докторка історичних наук, пояснює: «Українці вірили, що на Великдень мертві приходять до живих та беруть участь у святі разом з усіма. Подекуди навіть існувала традиція у Страсну п’ятницю йти на цвинтар, щоб начебто зустріти померлих. Але також приходить час, коли їх потрібно провести. І таким днем в нашій традиції є Провідна неділя, яка настає на другому тижні після Пасхи». Це свято також називають проводи, гробки (на Наддніпрянщині), гробики (на Сумщині). Іноді трапляється назва красна гірка (Луганщина, Сумщина), але вона більше поширена у білорусів і росіян, тому, ймовірно, була запозичена.«Радуниця або Радуха — ще одна назва поминального дня, який відзначають на 9-й день після Великодня (у вівторок). Іноді кажуть: “Ми на проводи не ходимо — ми ходимо на Радуницю”. Але сенс той самий: люди йдуть на кладовище з вузликом, із паскою та великодніми стравами, щоб пом’янути і пообідати разом», — додає Олена Боряк. І так, спільна трапеза на кладовищі — це не вигадка.«Той, хто приходив на кладовище першим, розстеляв на землі скатертину й виставляв те, що приніс із собою. Наступний приходив — ставав поруч, також розстеляв скатертину й викладав свої страви. І так один за одним розміщувалася вся громада. Це справді була спільна трапеза на кладовищі», — розповідає пані Олена. Залежно від місцевої традиції, проводи могли виглядати по-різному. Приміром, на Миколаївщині поминальну скатертину не можна було стелити на столі, а тільки на землі. Вважалося, що так ближче до покійних. Інколи могилу застеляли рушником або полотном, виставляли на гріб великодні страви, а родина сідала навколо, наче за столом. Чому на Великдень іноді спершу йшли не додому, а на кладовище? Навіщо розбивали крашанку об хрест? Чи пили наші предки алкоголь на могилах? І як церква ставилася до трапез на кладовищі? Чи правда, що в українській традиції самогубців не поминали взагалі? Про все це і більше — у новому випуску з Оленою Боряк «Навіщо мертвим Великдень, або чому “поховати й забути — це не про українців”», який створено у партнерстві з проєктом про українські традиції для сьогодення «Витоки» від Zagoriy Foundation:https://www.youtube.com/watch?v=yI3Q6kETJDs