Як дбали про здоровʼя та довголіття українці 200–300 років тому?Якщо почитати щоденник старшини Якова Марковича, то стає зрозуміло, що він буквально брав усе від тогочасної медицини. І лисину борщем мазав, щоб волосся росло, і купував дорогі закордонні ліки. Наприклад, коли болів поперек, то відразу кликав лікаря-німця, якого везли зі столиці за великі гроші. Але поки той їхав, рятувався народними методами — просив бабу, щоб «попарила в кориті». Водночас варто розуміти, що в Гетьманській Україні доказової медицини не було. І в цій системі координат звичайна людина більше довіряла добре знайомим бабкам, ворожкам чи цілителям ніж лікарю, який був чужим і незрозумілим.«Це не означає, що люди були неосвічені чи гірші. Вони просто жили в іншому контексті. І цілком можливо, що наші нащадки через 100 років так само дивуватимуться нашим практикам», — зазначає історик Ігор Сердюк. У лікарських порадниках того часу можна знайти і трав’яні настої, і складні рецепти з інгредієнтами, які важко було дістати. А також поради на кшталт: «Якщо нічого не можеш знайти, то візьми й випий кінське лайно — річ певна, допоможе».Коли наставала старість 200–300 років тому? Чи справді українські сімʼї мали по 10 дітей? Як жилося наймитам і чому діти працювали з 7 років? Як це — бути Джоном Сноу в Україні часів Гетьманщини, або як ставилися до байстрюків?Більше цікавого — у випуску «Історична демографія та повсякдення у часи Гетьманщини: як українці жили, працювали і дбали про себе» з істориком Ігорем Сердюком — доктором історичних наук, професором Київської школи економіки, лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка:https://youtu.be/_MtjCzq-oE0А для наших постійних спонсорів доступне окреме відео, де пан Ігор розповідає про традиційні способи усиновлення та стратегії життя бездітних родин.