А чи знали ви, що в різдвяно-новорічний період українці водили не лише козу, а й журавля?Журавель, подібно до кози, в різдвяній обрядовості поєднував у собі два ключові значення: сексуальну енергію та переродження.«Цей птах із великим червоним дзьобом у традиційній уяві був пов’язаний із сексуальною енергією та еротичною символікою. А сам жест “дзьобання” в обрядовому дійстві недвозначно відсилав до ідеї коїтусу», — пояснює Дарʼя Анцибор.Саме тому образ журавля фігурує не лише в різдвяній, а й у весільній та родильній обрядовості. Водночас журавель виступає як символ переходу між життям і смертю. Через це його можна зустріти також в поховальних ритуалах. На Поліссі, зокрема, застерігали, що журавлів не можна вбивати. Вважалося, що це накличе нещастя не лише на саму людину, а й на її дітей. Такі уявлення підкреслюють сакральний статус птаха в українській традиції.Де ще фіксували різдвяно-новорічне водіння журавля? Як виглядав костюм журавля та коня? З чого в давнину робили маску кози? Чому водіння кози вважають одним із найдавніших обрядів і що робить його таким архаїчним?Більше цікавого — у випуску з Дарʼєю Анцибор та Анною Ніколаєвою «Давні обряди водіння кози, коня, журавля і святкові рядження: символіка і значення»:https://youtu.be/HEeDcRTacT4