А чи знали ви, що деякі фото на давніх надгробках, наприклад, з дітьми, які щасливо граються, можуть виявитися так званими «живими фото після смерті»? Явище посмертної фотографії — post-mortem photography — набуло популярності у XIX столітті. Покійників знімали так, ніби вони живі. Приміром, для знімка мертву дитину могли посадити поруч із живими братами й сестрами або батьками. Як до такого дійшли?«Бувало, що дитина помирала, а її не встигли сфотографувати за життя. Для надгробка не хотіли робити світлину в труні. Тому традиція посмертних фото була своєрідним способом зберегти пам’ять про людину живою», — пояснює пані Ганна. Подібні посмертні знімки взагалі могли бути єдиним фото людини. Чому знімки на надгробках розбивали? Чому в оздобленні могил так часто з’являються сови та урни? І навіщо деякі поховання накривали клітками та сітками? Що можуть розповісти могили на Личаківському кладовищі? Більше історій — у випуску «Секрети Личакова: символіка надгробків, вкрадені пам’ятники та посмертні фотосесії» з історикинею Ганною Гошко:https://youtu.be/XZjGpb7X5rw