Раніше не існувало чіткої межі між назвами музичних інструментів, як-от бандура, кобза чи торбан. Таких визначень просто не було. Бандуру називали і бандурою, і кобзою, а дехто міг навіть сказати «гусла». Усі ці назви часто плуталися.Ба більше, інструменти не були стандартизовані: кожен майстер робив їх по-своєму. Загалом вони були схожі, але якщо пошукати зображення старосвітських бандур, то кожна буде мати інший вигляд.Саме Гнат Хоткевич був одним із тих, хто почав змінювати цю ситуацію. Він вивчив понад 100 українських інструментів, зокрема бандуру, та детально описав їх у своїй книзі «Музичні інструменти українського народу». Також він одним із перших взявся удосконалювати бандуру та популяризувати її. Ще навчаючись у реальному училищі, у 1890 році він почав досліди із модернізації інструмента, а вже на другому курсі інституту у 1895 році Гнатові Хоткевичу вдалося сконструювати власну бандуру.Зараз ми можемо побачити аж 3 різновиди бандури: старосвітська, яка фактично є реконструкцією інструменту часів Шевченка, академічна та сучасна електробандура.Чому важливо підтримувати і старовинні, і нові моделі? Що спільного між кобзарем минулого і сучасним музикантом на сцені з електробандурою? Чому у спільноті бандуристів досі не завжди вітають жінок?Більше — у випуску «Усе про бандуру: від цехів до мобільних застосунків» з бандуристкою, культурною менеджеркою й популяризаторкою інструменту Анастасією Войтюк та Дар’єю Анцибор:https://www.youtube.com/watch?v=EhH-HT_6oiI