Всеукраїнська хвилина мовчання

Павло «Грицик» Гриценко

Захисник народився 14 березня 1985 року в селищі Чутове Полтавського району, пізніше проживав у Полтаві. Навчався в місцевій школі, у 2007 році закінчив Харківський національний економічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит», здобувши відповідну кваліфікацію магістра.

Відразу пішов працювати ДП «Полтавський облавтодор» Чутівської філії економістом і головним інженером. Із серпня 2009 року перейшов у Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області.

Понад 10 років займався будівництвом та ремонтами. Дружина Павла Вікторія розповідає, що це була справа, яка дійсно йому подобалася, він знайшов себе саме в будівництві. Павло виконував внутрішні й зовнішні роботами: обшивка фасадів будинків, у батьківському будинку теж зробив фасад, до вподоби було укладання плитки. Умів працювати з сантехнікою та вчився будувати басейни. Обожнював рибалку, любив акваріумістику.

Дружина також згадує, що чоловік хотів жити в невеликому будинку за містом разом з родиною. Мав справжніх друзів, умів підтримати й знайти вихід з будь-якої ситуації.

Мобілізували Павла до лав ЗСУ в серпні 2024 року. Служив молодшим сержантом, потім головним сержантом механізованого взводу в 100-й Окремій механізованій бригаді. Вікторія говорить, що позивний «Грицик» був від прізвища Гриценко, але він його узяв, бо брата в армії називали Грицик.

Під час бойового завдання, внаслідок удару FPV противника, в районі Костянтинівки, що на Донеччині, отримав поранення і був евакуйований до Харкова. Унаслідок отриманих травм воїн помер у лікарні 17 березня 2026 року.

У Павла залишилися дружина та маленька донечка, батько і брат з родиною.

«Паша був і буде для нас найкращим чоловіком й татом, який назавжди житиме в нашому серці та пам'яті. Сім'я завжди була для нього на першому місці, він був вірним другом і душею компанії. До роботи ставився так, що краще робити якісно, або не робити взагалі. Це була його життєва позиція. Ніякими словами не опишеш, яка це була Людина, та яке значення мала в нашому житті. І як тепер важко й боляче вчитися жити без нього», – каже дружина.

Захисник був нагороджений «Золотим Хрестом», мав грамоти за високий професіоналізму службі. У квітні 2026 року пам'ять загиблого воїна вшанували на Алеї Слави та планують відкрити меморіальну дошку на честь Павла в рідній школі.

Світла пам’ять Герою!

Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут