🇺🇦 Віталій Дяківнич | Полтавська ОВА

Всеукраїнська хвилина мовчанняІгор БілокіньПолтавська обласна військова адміністрація спільно з Платформою пам’яті Меморіал вшановує пам’ять загиблих захисників родом з ПолтавщиниСолдат Ігор Білокінь на псевдо «White» помер 28 грудня 2024 року в Дніпрі від хвороби. Йому було 52 роки.Ігор народився 11 жовтня 1972 року в селі Голуби на Полтавщині, жив у обласному центрі. Навчався в СПТУ №9, де опанував професію токаря. Понад 20 років працював комірником. Останнє місце роботи – ТОВ «Будвіль». Любив риболовлю. Обожнював домашніх тварин, мав таксу. Після початку повномасштабної війни Ігор долучився до війська. Служив старшим водієм 151-ї окремої механізованої бригади. 19 серпня 2024 року він дістав множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення під час виїзду на бойове завдання до селища Гродівка Донецької області. «Мій чоловік був дуже веселою, позитивною людиною, яка в тяжку хвилину могла підтримати й розвеселити, хоч самому було дуже важко – і морально, і фізично. До останнього не втрачав надії повернутися додому до сім’ї, яку дуже любив. Він був як сонечко, яке зігрівало своєю усмішкою», – написала дружина Наталія Білокінь.Поховали захисника на Затуринському кладовищі в Полтаві.У нього залишилися дружина та син.Світла пам’ять Герою!Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут

Всеукраїнська хвилина мовчанняАндреас Мікаель Еверт БроманГерой народився 31 березня 1989 року у місті Сандвікен, Швеція.З дитинства цікавився історією, особливо козаками та вікінгами. Знав про Україну, цікавився її історією та мріяв побувати на місці Полтавської битви й біля пам’ятника загиблим шведським воїнам.Особливе ставлення Андреас мав до росії. Його дід був ветераном російсько-фінської війни, тому історія протистояння з росією була для родини не просто сторінкою з підручника.У цивільному житті Андреас жив у Швеції. Любив тварин, мріяв про власну ферму та мирне життя.Після приїзду до України оселився у селищі Білики Полтавського району. У квітні 2022 року познайомився зі Світланою. У жовтні 2023-го у них народилася донька. Офіційний шлюб планували на серпень 2025 року, однак Андреас загинув за місяць до весілля. Обручку він одягнув Світлані ще у 2022 році й відтоді вважав її своєю дружиною.Ще з 2014 року Андреас хотів долучитися до захисту України, зокрема прагнув потрапити до «Азову». На той час іноземці не могли вступати до українського війська як цивільні. Він чекав можливості стати на захист України.На початку березня 2022 року Андреас уперше приїхав в Україну і відразу приєднався до Збройних Сил України.Воював у складі Інтернаціонального легіону на Харківщині, 59-ї окремої мотопіхотної бригади на Херсонщині та Донеччині, а згодом – 66-ї окремої механізованої бригади на Донеччині.Андреас говорив, що Україна – це місце, де його душа знайшла спокій. Він називав її своєю Батьківщиною, вивчав українську мову та мріяв отримати громадянство. Хотів, щоб після війни його старші діти зі Швеції переїхали жити в Україну.13 липня 2025 року Андреас загинув поблизу населеного пункту Карпівка на Донеччині під час виконання службових обов’язків, захищаючи територіальну цілісність України.Дружина Світлана згадує Андреаса як справедливого, хороброго й відважного чоловіка, турботливого та люблячого батька. «Андреас – надзвичайна людина. Він завжди говорив: якщо загинути, то тільки як Герой – зі зброєю в руках. Він був відважним воїном, нащадком своїх предків. Андреас був, є і залишиться найкращим».У Андреаса залишилися дружина Світлана, маленька донька в Україні, син і донька у Швеції. Світла пам’ять Герою!Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут

Війна щодня ставить перед нами нові виклики. І майже кожен із них – про людське життя, здоров’я та необхідність якісного відновлення.Тому важливо, щоб медичні й реабілітаційні послуги були доступними не лише у великих містах, а й безпосередньо в громадах – поруч із домом і родиною.На базі Козельщинської центральної лікарні відкрили сучасне реабілітаційне відділення. Будівля початку XX століття отримала друге життя завдяки підтримці Фундації «Надієтворці».Під час візиту до громади поспілкувався з лікарями та пацієнтами нового відділення. І це, мабуть, найкращий показник результату – простір уже не просто відкритий, він працює для людей.Тут продумано все, що необхідне для повноцінної реабілітації: комфортні двомісні палати з власними санвузлами, сучасні зали фізичної та ерготерапії, кабінети психолога, логопеда та підбору асистивних технологій. З пацієнтами працює мультидисциплінарна команда.Також нещодавно підписали меморандум про співпрацю між Фундацією «Надієтворці» та Департаментом охорони здоров’я Полтавської ОВА. Це означає, що співпраця матиме продовження, а можливостей для розвитку реабілітації на Полтавщині стане більше.Для людини, яка відновлюється після поранення, травми чи важкої хвороби, важливі не лише сучасне обладнання й фахівці. Важливо мати можливість проходити цей шлях ближче до дому.Саме такі можливості маємо створювати в наших громадах.Дякую партнерам за спільну роботу і довіру до Полтавщини.

Забезпечити належні умови у шпиталі та привести до належного рівня безпеку дитячого відділення – два конкретні завдання за підсумками поїздки до Лубен.Разом з народною депутаткою України Анастасією Ляшенко відвідали шпиталь та КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування». По кожному об’єкту є питання, які потребують невідкладних рішень – як на обласному, так і на міському рівні.У шпиталі з ветеранами працюють фахівці, пацієнти позитивно оцінюють харчування та умови перебування. Водночас будівля 1938 року потребує капітального ремонту. Найгостріше питання – покрівля, стан якої вже створює ризик подальшого руйнування приміщень.На першочерговий ремонт покрівлі спрямуємо 2,7 млн грн. Це дозволить зупинити руйнування будівлі та забезпечити належні умови для лікування й реабілітації.Кількість ветеранів, які потребують медичної допомоги, реабілітації та психологічного супроводу, зростає. Тому заклад має забезпечувати повний маршрут – від лікування до відновлення.У Лубенській лікарні інтенсивного лікування є сучасне діагностичне обладнання: цифровий мамограф, нова система УЗД та електронейроміографічний комплекс.Окреме питання – безпека дитячого відділення. Тут немає належного укриття, пожежної сигналізації та відеоспостереження. Під час повітряних тривог пацієнти й медики користуються «правилом двох стін». Для відділення, де перебувають діти, цього недостатньо.Лікарня є комунальним закладом громади, тому наступний крок – за містом. Міській раді необхідно у короткі терміни провести коригування бюджету укриття, щоб можна було рухатися далі з його облаштуванням. Паралельно мають бути вирішені питання пожежної сигналізації та відеоспостереження.По шпиталю рішення на обласному рівні вже визначене – 2,7 млн грн на ремонт покрівлі.По дитячому відділенню крок за громадою – коригування бюджету укриття та створення належних безпечних умов.Медична допомога для ветеранів, дітей і кожного пацієнта має бути не лише професійною та доступною, а й безпечною.

🔔 Перший дзвоник у Академічному ліцеї імені братів Шеметів у Лубнах цього року відкриває не просто новий навчальний рік. Він відкриває нові можливості для самих учнів.Ліцей став одним із пілотних закладів реформи старшої профільної школи. Її суть проста: старшокласник має отримати більше свободи у виборі того, що і як він вивчає. Формувати власну освітню траєкторію, обирати предмети, поглиблювати знання у напрямі, який справді цікавить і може стати основою майбутньої професії.Із восьми десятих класів три навчатимуться за Типовою освітньою програмою для 10-12 класів ЗЗСО, які забезпечують здобуття профільної середньої освіти за академічним спрямуванням. Навчальні плани та вибір профілю сформовані за трьома основними кластерами:🔹 мовно-літературний;🔹 соціально-гуманітарний;🔹 STEM. У 2026/2027 навчальному році до штату працівників введено посаду кар'єрного радника, який допомагатиме старшокласникам свідомо обрати майбутній професійний шлях відповідно до їхніх здібностей, інтересів та потреб сучасного ринку праці.Разом із ліцеїстами та педагогами відкрили й новий інноваційний простір. Сучасне інтерактивне обладнання дає можливість працювати не лише з теорією, а досліджувати, експериментувати, створювати власні проєкти.Саме такою має бути сучасна старша школа – не однаковою для всіх, а такою, де дитина має вибір і розуміє, заради чого навчається.Для Полтавщини участь у пілоті – це також оновлення кабінетів і лабораторій за кошти державної субвенції та новий підхід до профорієнтації з урахуванням реальних потреб ринку праці.Дякую Міністерству освіти і науки України, педагогам і всім, хто сьогодні впроваджує ці зміни. Найважливіше, щоб їх результат відчули самі діти. 🇺🇦

Всеукраїнська хвилина мовчанняОлександр БелозеровПолтавська обласна військова адміністрація спільно з Платформою пам’яті Меморіал вшановує пам’ять загиблих захисників родом з Полтавщини34-річний бойовий медик Олександр Белозеров загинув 10 жовтня 2022 року у боях з російськими окупантами біля міста Бахмут на Донеччині.Олександр родом з Полтавщини. Дитинство провів у бабусі в селі Коломацьке. Там закінчив місцеву школу. Згодом здобув фах кухаря у Полтавському професійно-технічному училищі №31. Захоплювався футболом. Працював у виправній колонії. Потім поїхав за кордон на заробітки.Коли почалася повномасштабна війна, Олександр повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України. Хоча рідні його відмовляли, він впевнено пішов до військкомату. Долучився до лав 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Був бойовим медиком. Мав позивні: Медик, Псих.«Коли почалась війна, він говорив, що приїде і піде захищати Україну. Ми всі йому говорили, що не треба, сиди там. Але він не послухав, приїхав і сказав: «Хто, як не ми, буде захищати?» – розповіла сестра полеглого воїна.Олександра поховали у селі Коломацьке на Полтавщині, де він провів своє дитинство.У захисника залишилися мама, двоє братів і сестра.Світла пам’ять Герою!Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут

Всеукраїнська хвилина мовчанняДмитро КиваПолтавська обласна військова адміністрація спільно з Платформою пам’яті Меморіал вшановує пам’ять загиблих захисників родом з ПолтавщиниСолдат Дмитро Кива загинув 12 жовтня 2022 року у бою з окупантами під Бахмутом на Донеччині. Бійцю було 36 років.Дмитро народився у Полтаві. У 2000 році разом із родиною переїхав до села Федунка тієї ж області. Навчався у Федунківській та Яреськівській школах. Потім здобув фах електромонтера низьковольтних дротів у Полтавському професійно-технічному училищі. Пройшов строкову військову службу. Після демобілізації повернувся до Федунки та працював у різних галузях, зокрема, на будівництві. З початком повномасштабної війни Дмитро приєднався до складу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Був водієм-санітаром. Брав участь в обороні Харківської області. Потім їх підрозділ вирушив на Донеччину.Мав золоті руки, згадують односельці. А ще був товариським, легким у спілкуванні, тому у нього було багато друзів і знайомих.«22 березня 2022 року став на захист Батьківщини. У коротких відрядженнях-перепочинках турбувався про своїх побратимів, намагався доправити на фронт найнеобхідніше. Знав, що може врятувати хлопцям життя. І робив це. Лише своє не зміг спасти…», – написали в Шишацькій громаді.«Дмитро був з ти, хто не боявся під обстрілами вивозити хлопців. Я, як військовий, запевняю, що це важка праця. Він завжди був добрим, чуйним, хоробрим. Любив тварин, допомагав усім», – розповів племінник загиблого Максим.Поховали військовослужбовця у селі Федунка. У Дмитра залишилися батьки, брат, племінник і дві племінниці.Світла пам’ять Герою!Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут

Всеукраїнська хвилина мовчанняВіктор ВиплавеньЗахисник народився 16 липня 1970 року в Хоролі. Здобув вищу освіту за спеціальністю «Інженер-механік», після чого почав працювати інженером-технологом на ВАТ «Хорольська сільгоспхімія». Згодом Віктор Виплавень працював на Хорольському механічному заводі на посаді електрозварювальника автоматичних та напівавтоматичних машин. За 22 роки роботи зарекомендував себе відмінним спеціалістом, який впроваджував у виробництво машин і механізмів інноваційні технології. Вів здоровий спосіб життя й активно займався спортом. У 2012 році здобув титул чемпіона України з пауерліфтингу в категорії ветеранів. Неодноразово ставав призером та абсолютним переможцем Всеукраїнських змагань по жиму штанги та інших силових дисциплін. Крім активної участі у змаганнях, Віктор тренував молодь. У перший день повномасштабного вторгнення мобілізувався до Лубенського відділу РТЦК та СП і приступив на військову службу в складі роти охорони. 16 лютого 2023 року сержант Виплавень пройшов навчання і разом із бойовими побратимами з 72-ї бригади «Чорних Запорожців» вирушив боронити східні кордони. 7 березня 2023 року отримав тяжке поранення в районі Вугледару. Воїн переніс чимало оперативних втручань, але 18 травня його серце зупинилося внаслідок хронічної ішемічної хвороби. Без найріднішої людини залишилися дружина, син, брат і батько. Світла пам’ять Герою!Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут

У Зіньківському опорному ліцеї завершують підготовку оновленого харчоблоку до нового навчального року.Ще у травні під час робочої поїздки до громади перевіряли хід реконструкції. Сьогодні вже бачимо результат: сучасне обладнання встановлене, залишилося завершити роботи з електропостачання.Із 1 вересня харчоблок має повноцінно запрацювати та забезпечувати дітей безоплатним гарячим харчуванням.На його реконструкцію у 2026 році спрямували 9,6 млн грн державної субвенції, ще 2,2 млн грн передбачила громада як співфінансування.Поспілкувалися і про організацію роботи харчоблоку. Тут працюватимуть троє кухарів, які розпочинатимуть свій робочий день уже о п’ятій ранку. Важливо, щоб люди, від яких щодня залежить якісне харчування дітей, мали належні умови праці. Тому громада разом із депутатським корпусом готова додатково дофінансовувати оплату їхньої роботи.Відповідно до ініціативи Президента України діти мають бути забезпечені безоплатним гарячим харчуванням. Завдання області та громад – створити для цього сучасні й належні умови.Для нас важливо, щоб кожна гривня державних коштів давала конкретний результат. У цьому випадку – це якісне харчування дітей уже з початку нового навчального року. 🇺🇦#Полтавщина#ЗіньківськаГромада#ОсвітаПолтавщини#БезоплатнеХарчування

Полтавщина має найбільше в Україні молодіжних проєктів із малих громад, які отримали гранти Президента України.Загалом підтримку отримали 44 ініціативи з 11 громад області.У Сергіївській громаді зустрівся з їхніми авторами. Це найменша громада Полтавщини, але саме звідси – одна з найбільших кількостей переможців. І це хороший приклад того, що масштаб громади точно не визначає масштаб ідей.Хтось хоче створити молодіжний простір, хтось – розвивати спорт, STEM, неформальну освіту, культурні чи екологічні проєкти. Різні напрямки, але спільне одне – бажання щось змінити там, де живеш.Серед переможців – Сергіївська, Нехворощанська, Великорублівська, Гоголівська, Краснолуцька, Мартинівська, Новогалещинська, Оболонська, Омельницька, Петрівсько-Роменська та Ромоданівська громади.Для невеликих громад така грантова підтримка – це можливість зробити те, на що не завжди вистачає власного бюджету.Тепер хочеться побачити ці ідеї вже в роботі. Не на папері, а в конкретних просторах, подіях і можливостях для людей.І після сьогоднішньої розмови є відчуття, що в них це вийде.