☝️

А Південно-Східна Азія? Як і під час першого президентства Трампа, цей регіон, найімовірніше, буде одним з останніх пунктів його порядку денного. Республіканця продовжують критикувати за те, що він три рази підряд був представлений на самітах АСЕАН. Але він цілком може почуватися в своїй стихії серед напівавторитарних правителів регіону. Певну тривогу викликає зовнішньополітична орієнтація нового президента Індонезії Прабово Субіанто, який відкрито висловив своє невдоволення політикою США щодо Гази й під час свого першого закордонного візиту пробував зблизитися з головою КНР Сі Цзіньпіном. Подібних поглядів дотримується і прем’єр-міністр Малайзії Анвар Ібрагім. Але попри такі сигнали, спрямовані на внутрішню аудиторію, більшість країн Південно-Східної Азії прагнуть уникнути необхідності обирати сторону і при цьому хочуть далі співпрацювати зі США в питаннях безпеки. Багато хто сподівається отримати вигоду від західної стратегії диверсифікації. Якщо Трамп почне нову торговельну війну, багато товарів, імовірно, потраплятимуть на ринок США саме через Південно-Східну Азію, як і минулого разу. Азіати саркастично зауважують, що на зміну порядку, заснованому на правилах, приходить порядок, заснований на угодах. Як прагматичні реалісти, вони сприймають це позитивно. Особливо радіють перспективі послаблення риторики про демократію і права людини, яку вважають зверхньою і розглядають як втручання в їхні внутрішні справи. Бо не просто так фундаментальні цінності, закріплені в Статуті АСЕАН, базуються на суверенітеті, територіальній цілісності, невтручанні та вирішенні громадянських конфліктів. Водночас малі й середні держави дуже зацікавлені в подальшому існуванні міжнародних правових норм для протистояння китайській експансії, наприклад, в Південнокитайському морі. Найбільша небезпека президентства Трампа, вочевидь, полягає в його непередбачуваній поведінці, що підриває довіру до США як надійного безпекового партнера. Якщо союзники США оберуть стратегію хеджу, тобто подвійного підходу, який дозволить зменшити залежність від США й залишити місце для альтернатив, це може підштовхнути Китай до подальшого розширення своєї сфери впливу. Чи Пекін обере більш агресивний підхід, чи причарування, поки що невідомо.Підписатись на «Космос політики»