👆В Ізраїлі іноді зустрічається романтизоване бачення щодо повернення до відносин з Іраном, що існували до 1979 року, згадуючи епоху шаха. Насправді ймовірність такого сценарію є надзвичайно низькою. Тиха підтримка деякими ізраїльтянами Рези Пахлаві, старшого сина останнього шаха, несе значні ризики і може закінчитися розчаруванням, з огляду на його обмежену внутрішню підтримку.Зрештою, Нетаньяху, принаймні на його власну думку, як ніколи раніше наблизився до падіння іранського режиму. Це пояснює поточну стратегію Ізраїлю: публічне мовчання в поєднанні з інтенсивною координацією з Вашингтоном за лаштунками. Однак, як і в інших стратегічних сферах, Ізраїль не має чіткого, добре розробленого плану на «день після» в Ірані, окрім оптимістичних припущень щодо зміни режиму.За відсутності подібних планів, Ізраїлю, мабуть, краще зосередитися на тому, чого він найбільше хоче уникнути. Найсерйозніший ризик полягає в тому, що Ізраїль може бути втягнутий у великом асштабний конфлікт за несприятливих умов, в той час як США — зацікавлені насамперед у захисті власних сил і регіональних активів та все більше зосереджені на власній півкулі — можуть мати обмежені можливості або небажання прийти на допомогу Ізраїлю.