☝️Таким чином, у міру ослаблення інтенсивності бойових дій в Україні Центральна Азія може стати стратегічною ареною, де безпека є ключовим активом. Для Китаю регіон є майданчиком для апробації власної системи безпеки, незалежної від традиційних акторів, таких як Росія або США. Попри взаємне визнання ролі одне одного та риторику про «розділену відповідальність», реальність вказує на зростаюче структурне суперництво. ОДКБ, СНД і ШОС стають платформами для конкуренції за серця і уми центральноазіатських еліт, тоді як Афганістан є лакмусовим папірцем для оцінювання ефективності різних підходів та інструментів.У цьому мінливому середовищі безпека в Центральній Азії перестає бути просто питанням «стабільності». Вона стає «валютою», за яку Росія і Китай набувають регіонального впливу, отримують доступ до ресурсів і контроль над логістичними каналами. Зважаючи на крайню складність поточних політичних процесів у Євразії, тактичний збіг інтересів Росії та Китаю може змінитися напруженим суперництвом. Згодом ця конкуренція може розширитися за межі сфери безпеки й охопити ширші сфери впливу, випробовуючи адаптивність стратегій кожної з держав. У цьому контексті країни Центральної Азії повинні дотримуватися збалансованої і прагматичної позиції, диверсифікуючи свої партнерства і зміцнюючи власні можливості в галузі безпеки.Підписатись на «Космос політики»Читати на «Друкарні»