Роксолана Від хижих набігів чужинців з даля,Й ворожого війська смертельну ходуТерпіла не раз українська земля,Ті часто приносили смерть та біду. Непроханих го́стей з-за Чорного моряЗ південного сте́пу якось принесло. Які наживались із лю́дського горя,Й зненацька зайшли у маленьке село. Побили усіх чоловічої статі,І церкву стару без жалю до іконСпалили до тла в вогняно́му багатті,А гарних дівчат похапали в полон. В ворожих човнах, де маленька кімната,Боялись сердешні майбутніх проблем… Пливли і не знали невинні дівчата,Що їх повезуть у султанський гарем. Була серед них несмиренна красуня,Не маючи в серці ні крихти страху,З покірних дівчат полонянка Настуня,Стійкою лишалась в хвилину лиху. За те, що уміла красиво сміятись,За очі відкриті й довершений стан,За силу й невміння комусь підкорятисьЇї запримітив величний султан. Рабиню оту з неземною красоюЗлочинно турецький володар здобув. Поглядом вільним й рудою косоюНезвично для себе підкорений був. Минали роки, а краса лиш зростала. Колишня раба́, що попала в полон,Вона для султана дружиною стала,І сіла праворуч від нього на трон. В минуле, для Насті, дороги закрились,До рідного дому нема вороття… Натомість в жіночому серці з'явились,Незвичні, великі, нові почуття. За спільних дітей і взаємне коханняГосподар на морі, володар світівВиконував різні для тої бажання,Якій повсякчас догодити хотів. Про символ нескорення й символ красиДавно у народі балади складають,Минули століття, роки і часи,А ту українку усі пам'ятають. Зійшла від простої рабині до трону,До неї звертались – «Велика Султана»,Піднялась з колін, не скорившись полону,Османська цариця, ім'ям Роксолана. Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі