Сон старця Похилий старець за гоніння,Попав на острів, у полон. Одного разу, як видіння,За дня побачив дивний сон. Повсюди взором осягнув –Куди не глянь, лише краса. Тоді лиш старець той збагнув,Що він попав на небеса. Розгледів там, мов був присутній,Царя, в терновому вінці,Відкрився йому час майбутній,І те, що станеться вкінці. Побачив він, як виглядає,Розкаянний та грішний люд,Як кожен участі чекаєСмиренно на небесний суд. Крізь сльози, тихо, у мовчанні… І сум на власному чолі… Побачив він часи останніЙ скорботи грішної землі.... Та звук від сурми і від громуНа небі раптом промайнув,Він чувся звідусіль старому,Його увагу привернув. Здалека дивними вогнямиСіяють різні кольори,Із прямокутними стіна́ми,Спускалось місто ізгори. Той град із злата і сапфіруЯк первозданний первоцвітДля тих, хто мав незламну віру –В життя майбутнє заповіт. А в середині міста тогоЗелені трави та сади. З гілля́ видніються густого,Налиті спілістю плоди. І спраги зовсім там не маєНі для людей, ні для садка:Крізь ціле місто протікає,Жива, цілющая ріка. Немає в місті і скорботи,А лиш панує благодать,Немає втоми і роботи,І за грошима не біжать. Немає зла, брехні, прокльону,І пересудів, і обмов,Бо там живуть всі по закону,Де верховенствує Любов. І старцю тому Откровення,У сні на острові прийшло,Щоб грішним людям сьогодення,Як застереження було. Життя – заплутана дорога,Яку по-різному ідуть,Та в світлий Рай і місто БогаНе всі далеко попадуть... Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі