Вовки Росисті краплини в високій травіЗривають на землю вітри степові,По дикому полю, між диких ставків,В безлюдному краї природної волі,Де власні закони, порядки та ролі,Гуляє у преріях зграя вовків.Ранковому сонцю радіє земля,Пташина на дереві там із даля,Слідкує уважно, як зграя хвостатаЗа пагорбом стала водиці попити…Дорослі вовки полягали спочити,І граються жваво маленькі вовчата.Порядок та злагода в зграї панує,Завжди за малими невпинно слідкуєНайперша з усіх ватажку помічницяСупутниця того, хто носить корону,А часом буває, й володарка тронуДбайлива, уважна та сильна вовчиця.А також є інші у вовчій родині,Які ходять разом, по спільній стежині,Одні захищають незримий кордон,А інші, тим часом ведуть полювання.Усі вони різні, та спільне єднання:Вони поважають у зграї закон.Вовки по природі своїй не бояться,Та ролі у вовчій родині різняться,І сила у зграї залежить однак,Від мудрості лідера, цим завдяки,Якщо підкоряються інші вовки,Порядок тримає там сильний вожак.На нашій планеті є звірі сильніші,Великі і хитрі, і зуби страшніші,А є, на заваді стоїть егоїзм –Один програє зачасту в полюванні…Для кожного ж вовка сила в єднанні,І діють вони, як один організм.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі