Підкорювач вершин

Коли ще був дитиною, у мене був літак,Якого на галявині я в небо запускав. Була це просто іграшка із дерева, однак,Мені, чомусь, здавалася, що я тоді літав. І себе називаючи – підкорювач небесЗ великою надією я поглядав у вись. І вірив, що життя людини сповнене чудес,І мрія із реальністю зустрінеться колись! Однолітки сміялися: "Який з тебе пілот? Ти бідний і, крім того, народився у селі"..."Хлопчи́ні пересі́чному не бачити висот" –Не рідко й на уроках говорили вчителі. І в юності я скептиків не рідко зустрічав,Які не лінувалися лишати коментар. Упертий від народження, я віри не втрачав,Колись піднятись високо й літати вище хмар! Село моє лишилося незмінним за роки́,З полями та засівами, і безліччю робіт. Та дуже дивувалися місцеві парубкиКоли я вперше вирушив в омріяний політ. Життя людини зіткане з емоцій та подій,А сумніви й пересуди – це люті вороги. Та головне надіятись й тягнутися до мрій,Бо кожному, без винятку, вершини до снаги. Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі