ВетеранНе молодий (не ті вже сили!)Стоїть в фуражці і мундирі,Старий дідусь біля могили,Схилив додолу очі щирі.В день Перемоги, на честь свята,Прийшов з букетом у руціДо безіменного солдата –Й сльоза побігла по щоці.Закрив свої старечі очі,І думка хлинула ота:Згадав землянку серед ночі,При свічці як писав листа.І зізнаваючись в коханні,Писав він дівчині своїй,У тім листі слова останніБули, що завтра йде у бій.І друг постав перед очима,А серце зжали відчуття:Згадав дідусь про побратима,Що врятував йому життя.Згадав поранення в снігах,Як молоденька медсестра,На ніжних, стомлених плечах,Тягнула берегом Дніпра.А ще було, що в лютий холод,Він спав в окопі цілу ніч,Що кілька днів долавши голод,Він згадував домашню піч.Згадав дідусь свій взвод й здригнувся:Як йшли у бій за горизонт…І тих хто з бою не вернувся,Яких забрав навіки фронт.Була жорстокою війна,Мільйони згинуло народу,Яка висока та ціна,Яку відда́ли за свободу!Стоїть в медалях ветеран,Поклав на камінь гарні квіти,Колись зазнав багато ран,Щоб вільними родились діти.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі