Правда

Одна людина все життяХотіла Правду віднайти. І щоб здобуть це відкриття,Вона пройшла усі світи. Вона пройшла безліч земельІ східних, й західних країн. Чимало бачила осель,Але це все не да́ло змін. Так трапилось одного дня:В дорозі по густим лісам,Ідучи шляхом навмання,Натрапила на давній храм. І був у тому храмі жрець,Що рясою вкривається. Промовив тихо той мудрець,Що Правда в них ховається. Та сумнів серце обійняв(Він завжди на заваді). А жрець завзято запевняв,Що так і є насправді. І показав мудрець людині,Де статуя стояла. Закрита, в чорні скатертині,І ріст великий мала.«Ось Правда, що ти так шукав», –Сказав він в ту хвилинуІ темне полотно зірвав,Відкинув скатертину. Бридкий у Правди образ був –Людина та хитнулась,І страх все серце огорнув –Й людина відвернулась.«І що це, дійсно Правда та? Що я шукав повсюди? Її шукав ці всі літа? Її так прагнуть люди?»В ту мить сказала ста́туя:«Повір мені, людина,Бо дійсно звуся Правда я,Це істина єдина». І запитав шукач її:«Чому така бридка ти? І риси всі страшні твої? Від тебе що чекати? Як людям я всім розкажу,Що ти така насправді? Як світу тебе покажу,І хто повірить правді?»А ти їм правду не кажи,Якщо на це спроможен. А лиш нахабно всім збреши,Й тобі повірить кожен». Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі