ПравдаОдна людина все життяХотіла Правду віднайти.І щоб здобуть це відкриття,Вона пройшла усі світи.Вона пройшла безліч земельІ східних, й західних країн.Чимало бачила осель,Але це все не да́ло змін.Так трапилось одного дня:В дорозі по густим лісам,Ідучи шляхом навмання,Натрапила на давній храм.І був у тому храмі жрець,Що рясою вкривається.Промовив тихо той мудрець,Що Правда в них ховається.Та сумнів серце обійняв(Він завжди на заваді).А жрець завзято запевняв,Що так і є насправді.І показав мудрець людині,Де статуя стояла.Закрита, в чорні скатертині,І ріст великий мала.«Ось Правда, що ти так шукав», –Сказав він в ту хвилинуІ темне полотно зірвав,Відкинув скатертину.Бридкий у Правди образ був –Людина та хитнулась,І страх все серце огорнув –Й людина відвернулась.«І що це, дійсно Правда та?Що я шукав повсюди?Її шукав ці всі літа?Її так прагнуть люди?»В ту мить сказала ста́туя:«Повір мені, людина,Бо дійсно звуся Правда я,Це істина єдина».І запитав шукач її:«Чому така бридка ти?І риси всі страшні твої?Від тебе що чекати?Як людям я всім розкажу,Що ти така насправді?Як світу тебе покажу,І хто повірить правді?»А ти їм правду не кажи,Якщо на це спроможен.А лиш нахабно всім збреши,Й тобі повірить кожен».Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі