Розмова з Богом

Народилася людина,І прийшла в цей дивний світ,Так велів Господь Всевишній,Дав Він їй життєвих літ. Створений же світ для того,Щоб людина в нім жила,Щоб любила все навколоІ щасливою була. Тут все довкола гармонійне:Ріки, поля, природа вся,Повітря чисте небом дане,Земля родюча для життя. Та людині цього мало,Всюди скаржаться вона,І якось у неї з БогомРозмова трапилась одна. Людина в Бога попросила,Щоб гординю Він забрав,Та Господь в цьому відмовив,Лиш тихо відповідь Він дав:«Гординю забирать не стану,Тай й в цьому складності нема,Людина мусить мати волюЙ відкинути цей гріх сама». Просила в Бога дать терпіння,Та в відповідь почула «ні»:«Цей дар приходить через іспит,Що ви проходите в ті дні,Коли найтяжче вам буває,Тому й не стану я дарить,Бо дар терпіння та смиренняПотрібно лише заслужить"Просила в Бога дать їй щастя,Та й цього разу не вдалось,Господь лиш дав благословенняІ в відповідь сказав їй щось...«Тобі пораду дам, Людино,Люби життя, люби Мене,А чи щасливою ти будеш,Це все залежить від тебе́».«Ти вбережи, Господь, від болю,Щоб легше нам в житті жилось» -Та Бог відмовив знов людині,І знов сказав тихенько щось..."Ти знай, Людино, я не хочу,Щоб ти страждала все життя,Відкинь ти світськії турботиІ зрозумієш ти буття... Страждання дане вам для того,Щоб ви забули суєту,Людські турботи щоб минули,До Мене йшли в хвилину ту."Просила в Бога знов людина,Щоб зріс її життєвий дух,І цього Бог не дав людині,А лиш сказав: "Послухай, друг... Прохань у тебе є багато,Та й цього Я тобі не дам,Потрібно в серці мудрість мати,Та й дух зрости лиш може сам."«Навчи, Господь, мене простому:Любить людей, відкинуть гріх,Навчи не мать у серці втоми,Любить, як любиш ти усіх».«Нарешті, – Бог сказав людині,Ти зрозуміла, що просить,У світі заздрості і болюВ любові лиш потрібно жить!»І тут задумалась людинаПро свою мову із Творцем,Згадала всі свої проханняПеред святим Його лицем. Згадала, як просила сили,Та Бог лиш дав випробуваньВсе для того́, щоб дух зміцнити,Загартувать – не дать страждань. Як мудрості просила в Бога,То він проблемам дав прийти,Не для того, щоб їй страждати,Хотів навчити думати. Як сильно мужності бажала,То Бог нещасних їй послав:Всіх тих, в кого душа ридала,Хто допомоги так жадав. Згадала, як просила блага,А Бог можливості їй дав,Щоб кожен мав чого так хоче,Щоб досягнув, чого бажав. Людина з Богом говорила,Розкрила задум серця свій,Не дав Він то́го, що хотіла,А лиш послав потрібне їй. В кінці Всевишній усміхнувся,"Людино, всього маєш ти,Тобі в житті лише потрібноПросто любити й вірити..."Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі